Вівторок, 25 лютого 1873 (Жирний вівторок)

Дуже гарна погода. Ми поїхали в екіпажі — в дротяних масках і білих східних плащах, дуже гарних, із безліччю букетів; зробили пʼять-шість кіл, їдучи за нескінченним рядом екіпажів. Сьогодні народу було ще більше. Нам кидали безліч маленьких і великих букетів. На трибуні на площі Префектури зібралося майже все товариство — вони кидали нам великі букети. Усі, кого ми знаємо з виду, усміхалися й засипали нас квітами. Один молодий чоловік з чотирма кіньми й форейторами підніс мені через свого слугу кульок із цукерками й букет.
Я кидала в натовп букети й конфеті — просто для розваги. Кавалькада промчала повз нас галопом. Борель був такий самий, як у неділю; я кинула йому букети — однією рукою він тримав коня, другою квапився ловити мої букети (на повному галопі). Він на мене дивився. [Один рядок закреслено.] Зробивши два кола, кавалькада розділилася: порядні розʼїхалися, непорядні залишилися. Я надзвичайно розважилася. Я кидала квіти всьому товариству — вони зі мною майже розмовляли.
Потім додому, близько шостої. Лишився тільки один жаль — що все скінчилося. А! Ні, є ще більший, величезний — що герцог Гамільтон не брав у цьому участі. Джої теж не було.
на полях
на полях Борель крізь карнавальну веселість, галопуючи, дивився на мене, коли я кидала йому букети; його погляд був такий добрий, такий добрий, що справді не можна його не кохати. він навіть був зворушений. О! Ні, це моя уява.
Вкладкаpage intercalée
[Вставна сторінка: Лише тепер я розумію сторінку 46. Я писала, що Борель знав, що я його кохаю, що я йому це показала, що я хотіла б із ним познайомитися, що я хотіла б, щоб він мене кохав, і т. д., і т. д. Усе це дуже слушно. Я хотіла сказати, що все це було, і оскільки він нічого не знав про зміну, то й мусив поводитися відповідно. Але щодо мене, то всьому коханню до нього настав кінець. Я писала, що погляд у нього добрий і що його не можна не кохати, але думала, що зрозуміють, у якому сенсі «кохати» і в якому — добрий. Я даремно звинувачувала себе. Я була так далеко від нього і так близько до Гамільтона, що мені й на думку не спадало, ніби в моїх словах про Бореля можуть побачити щось погане. Я так багато про нього говорила, щоб повірили, що він справді відкинутий, бо якби це було не так, я говорила б про нього, як про герцога Гамільтона. (Я маю на увазі: говорила в щоденнику, а не деінде.) Як незручно, коли погано висловлюєшся. Цими похвалами Борелеві я хотіла довести, що він був. А сама себе не так зрозуміла.]
З яким запалом він підбирав букети, що я йому кидала. Це мене дуже втішило.
Сьогоднішній день я провела дуже добре. В екіпажі ми були — мама, Софі, Діна й я; барон Бах частину часу, потім Тарнаков, але він недовго.
Ми обʼїхали все місто. Попри всі мої доводи про те, що вести Діну дивитися «Прекрасну Єлену» — дуже непристойно, вона все одно пішла сьогодні ввечері.

Примітки

В оригіналі англійською: «mean». ↩