Понеділок, 17 лютого 1873

Дуже гарна погода. На прогулянку (вбрання з вікуньї) ми поїхали з Діною удвох — тітка в Монако, мама хвора, Софі не готова, мадемуазель Коліньйон хвора; ми зробили коло в екіпажі й побачили Бореля з одним конем, навпроти — він дуже гарний, він дивився на мене. Потім ми поїхали по Софі, щоб відвезти її до однієї дами, але, не заставши ту даму, ми поїхали кататися з нею; ми бачили Бореля чотири чи п'ять разів, і щоразу він їхав просто навпроти мене — це мене дуже втішило, але я уявляю, яке було б моє щастя, якби це було п'ять місяців тому. Щоразу він дивився на мене; я вважаю його вже цілком за знайомого. Лишилося тільки привітатися; проїжджаючи повз мене, він не повернув голови, але повернув очі й подивився на мене таким добрим поглядом — справді, у нього були очі такого доброго пса, як Пратер.
Він симпатичний і водночас вродливий, а це рідкість; щоразу, коли він наближався, я знала це й готувалася — я не почервоніла.
У нього було велике наївне обличчя, не позбавлене краси; очі — добрі, сірі. Тільки хода в нього простацька — саме хода його й принизила.
Я хотіла похвалитися, що вважаю його вродливим і що він відкинутий. З того, як це написано, не зрозумієш, у якому сенсі я кажу.
Тут я говорю про Бореля як про будь-кого. Пояснюю, бо висловлено погано.
Я дивилася на нього як на відкинутого й вважала його вродливим, як вважають вродливими канапу, брата чи собаку.
Я все ще ним захоплююся, але він для мене вже ніщо. Я залишала за собою право дивитися на нього, адже я не мала на увазі те, що мала раніше.
Я рада, що він мене бачив сьогодні — я справді була гарна. Може, я лише вважала себе гарною, а такою не була — але ні, я була гарна.
Як добре, що всі вважають мене закоханою в Бореля і через це підозри щодо герцога розсіюються — я справді рада, коли червонію, побачивши Бореля, саме з цієї причини. Хотіла б завжди бачити їх обох водночас, щоб усі думали, що я червонію через Бореля. Герцог би це помітив, прийняв би на свій рахунок — як воно і є насправді — а Борель був би мною зачарований, бо коли я червонію, я дуже гарна.
Пан і пані де П'єрле приходили; я розмовляла з ними п'ятнадцять хвилин.
Мама хвора.
Отже, я вважала себе дорослою! Я була дитиною і думала, що можу подобатися! Яка дурість.

Примітки

В оригіналі англійською: I did not mean.