Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

П'ятниця, 7 лютого 1873

Vendredi 7 février 1873

Тепер я знаю, чому герцог не хоче мене бачити. Він надто зайнятий Джоєю. Я думала, він її покине, але це був лише сон. Вона його надто добре знає. Він надто до неї звик, і вона має стільки засобів, щоб його утримати, і стільки хитрощів!

Maintenant je sais pourquoi le duc ne veut pas me voir. Il est trop occupé avec Gioia. J'avais cru qu'il la laisserait, mais cela n'était qu'un rêve. Elle le connaît trop. Il est trop habitué à elle et elle a tant de moyens pour le retenir et elle a tant de ruses !

А проте щойно він на мене подивився, і я почервоніла. Може, він відчув, що я його кохаю. Як це дивно!

Et pourtant tout à l'heure, il m'a regardée et j'ai rougi. Peut-être a-t-il senti que je l'aime. Comme c'est drôle !

Увечері в клубі Середземномор'я — вечір, влаштований віконтесою Віж'є: «La Sonnambula»1 Белліні. На мені була чарівна рожева сукня з декольте, висока зачіска, що мені дуже личила.

Le soir, au cercle de la Méditerranée, soirée donnée par la vicomtesse Vigier : "La somnabule" de Bellini. J'avais une déli­cieuse robe rose, décolletée, une coiffure haute et qui m'allait très bien.

Голос Віж'є чудовий, трохи зношений, трохи різкий, але чудовий.

La voix de Vigier magnifique, un peu usée, un peu criarde, mais magnifique.

Уся Ніцца була там, окрім Бореля.

Tout Nice y était, excepté Boreel.

Але я була така щаслива, що бачила герцога, що навіть не прагнула бачити його заради себе, а хотіла, щоб він побачив мене — заради нього, бо я була справді дуже гарна.

Mais j'étais si heureuse d'avoir vu le duc que je ne dési­rais même pas le voir pour moi, mais j'aurai voulu qu'il me vit pour lui, car j'étais vraiment très jolie.

Примітки

«Сомнамбула» («Лунатичка») — опера Вінченцо Белліні (1831). Віконтеса Віж'є — колишня оперна співачка Софі Крувеллі. ↩