❦
Неділя, 14 вересня 1884
Квіти!Dimanche 14 septembre 1884Des fleurs !
Чи можете ви хоч на мить припустити, що я божеволію від Бастьєна?? Ні, я ходжу туди, але є те, що є.
Pouvez-vous admettre un instant que je sois toquée de Bastien ?? Non, je vais, mais il y a ce qu’il y a.
Якщо я зовсім перестану туди ходити, вони спитають чому; ми зблизилися настільки, що знадобиться пояснення, а що ж я скажу?
Si je n’y vais plus du tout, ils demanderont pourquoi, nous sommes liés au point qu’il faudra une explication, et que dirai-je ?
А ходити туди мені нестерпно. Пані Мак-Кей — велика дама. Розкішний особняк; спочатку в Картрайт вона нічого не знала, вона заблукала, а потім повернулася туди «через вас». Уявіть собі, як він у це повірив! А тепер вона на своєму місці. Картрайт каже, що вона родом із Кельна і що її чоловік був телеграфним службовцем у Нью-Йорку.
Et y aller m’est insupportable. Mme Mac-Kay grande dame. Un hôtel superbe; dans les commencements chez Cartwrigth elle ne savait pas, elle s’était égarée puis elle y est revenue « à cause de vous ». Vous pensez s’il l’a cru. Et maintenant elle est à sa place. La Cartwrigth dit qu’elle est originaire de Cologne et que son mari était employé du télégraphe à New York.
викреслено[Два рядки закреслено]
[Deux lignes cancellées]
Але Картрайт ображена, бо пані Мак-Кей задирає носа.
Mais la Cartwright est vexée parce que Mme Mac-Kay fait sa tête.
Тепер вона англійка, і на всіх дверях красуються герби. А на вернісажі 1883 року вона прогулювалася з княгинею Массальською та двома Бастьєнами, яким згадана княгиня наговорила про нас усіляких гидот.
Maintenant elle est anglaise, et il y a des armoiries sur toutes les portes. Et au vernissage de l’année 1883 elle se promenait avec la princesse Massalsky et les deux Bastien auxquels la dite princesse a dit des choses vilaines de nous.
Еміль зізнався в цьому одного вечора.
Emile l’a confessé un soir.
Зважте, поміркуйте й погляньте, наскільки ця особлива обставина мені приємна. Посольство. Ми там бували, але ні посол, ні його дружина не лишили нам візитівок. Словом, ми... я...
Pesez, réfléchissez et voyez combien cette circonstance particulière m’est agréable. L’ambassade. Nous y avons été mais ni l’ambassadeur ni sa femme ne nous ont déposé leurs cartes. En somme, nous... moi...
Вічне горе — мріяти зрівнятися з великою людиною, з Плутархом, і страждати через такі дрібʼязкові підлоти!!
Eternelle misère, avoir rêvé d’être l’égal d’un grand homme, de Plutarque et souffrir pour des infamies aussi plates !!
Мене все-таки потягли до Булонського лісу, але я заклякла, холодна, бліда й бридка. Вони катались по воді, у човні доктора Шарко, з панною Шарко й молодшим Шарко. Побачивши нас, вони зійшли на берег.
On m’a tout de même traînée au Bois, mais je suis raide, froide, pâle et laide. Ils se promenaient sur l’eau, dans la barque du Dr Charcot, avec Mlle Charcot et Charcot fils. En nous voyant ils sont descendus.
Та я повертаюся в жахливому настрої. Наче все обвалилося. Розпачливе знесилення без жодної причини. Хочеться плакати. Кінець світу. І без жодної на те підстави.
Mais je rentre dans des dispositions affreuses. C’est comme si tout s’était écroulé. Une prostration désespérée sans cause aucune. Envie de pleurer. La fin du monde. Et sans aucune raison.
Увечері прийшов архітектор, і це трохи відвернуло думки від таких чорних речей. [Три рядки закреслено] але я все одно як ганчірка, і він несе мене аж нагору, а Діна йде слідом. Мені здається, що сама я ніколи б не піднялася.
L’architecte est venu le soir et ça a un peu détourné l’esprit des choses si noires. [Trois lignes cancellées] mais je suis tout de même comme un chiffon et il me porte jusqu’en haut suivi de Dina. Il me semble que je ne serais jamais montée seule.