Субота, 13 вересня 1884

Про те, який ефект може справити зошит обліку архітектурних робіт рахунок архітектора, «стаття fumisterie».
Поки Жюля вкладали спати, ми перейшли до майстерні його брата, і, коли я трохи покепкувала з його архітектури, він показав мені гарний новенький зошит із назвою: «Fumisterie».
— Не чіпайте сторінок!
Я хутко повернула назад першу ж перегорнуту сторінку, бо, з-поміж інших чеснот, я така делікатна, що ніколи, навіть жартома, не намагаюся... Не те я хочу сказати, але ви мене розумієте. Отже, я закрила зошит, але не досить швидко, і встигла побачити великими гарними літерами: Мак-Кей.
Те «М. К.» від Божидара. Папуга. Сюди має прийти панно мого брата.
Отже, це не Маккей, а саме Мак-Кей.
на полях
ані Моріс Клотц!
Хворий Жюль сказав сьогодні ввечері в кареті, з приводу одного роману Мопассана, прототипом для якого стала Картрайт, що найцікавіше було вивчати в тому салоні заблукалих — тих порядних жінок, які опинилися там випадково й помилково.
Доброчесна Мак-Кей. Коли він сказав заблукалі, я зашарілася. Але після статті про fumisterie — що ж, це дуже приємно.
Я повертаюся додому й починаю співати.
Якби ви знали, як я співаю в такому настрої. Безглуздо звучить, коли кажеш сама про себе, що добре співаєш. Але річ у тім, що голос повертається до мене раз на три місяці, іноді ще рідше, а сьогодні ввечері на сцені це викликало б шал. [Слова викреслено] А втім, так ніколи не співають у театрі; гадаю, хвилювання було б надто велике.
Я співала сама, замкнувшись, у захваті. Я мала б дякувати за цю небесну насолоду «Fumisterie» архітектора...
Та зрештою... Кажу вам, що не можу витерпіти думки, що ця дама там...
Ну ж бо, ми друзі, він нас любить, він мене шанує, він мене любить, я йому цікава. Учора він сказав, що я зовсім даремно себе мучу, що мала б вважати себе дуже щасливою.
Жодна жінка, каже він, не мала такого успіху, як я, за так мало років праці.
Вас знають, словом, кажуть «панна Башкирцева», стільки людей вас знає. Нарешті справжній успіх! Але ж хотілося б по два Салони на рік; досягти, досягти швидше! А втім, це природно, людина ж честолюбна, я й сам через це пройшов... і таке інше.
А сьогодні він засміявся:
— Мене бачать у кареті з вами; добре, що я хворий, бо інакше мене звинуватили б, що це я написав вашу картину.
— Уже звинувачували, — сказав Еміль.
— Тільки не в пресі! [один рядок замазано]
— О! ні.
Але, але, але...
викреслено[Слова викреслено]
У мене болить голова, а люди лихі.
О безсмертний Вікторе Гюго. О найвищий поете, як кожен знаходить у ньому всі свої злигодні. О величний генію, всеосяжний генію, ніжний генію, лагідний генію, земний генію, глибокий генію, смиренний генію, людський генію!
Мій любий малий Золя, я вам скажу. Я цілком з вами згодна, в усьому, в усьому, в усьому.
І те, що ви критикуєте у Віктора, я теж відкидаю; моє захоплення не сліпе. Але попри деякі речі Я не хочу, щоб думали, ніби я захоплююся тим потоком дурниць, що подеколи домішується до речей божественних. Та цей потік так мало важить, його навіть не помічаєш; до слабкостей такої людини, як Віктор Гюго, ставишся поблажливо, а дорікати йому за них — це безглуздо, по-дитячому.
Музика! — кажеш ти зневажливо, о Золя. Хай музика! Але яка музика.
А що прекрасніше за музику. Слухаючи її, доходиш до того, що віриш у найчарівніші речі — Бога, ангелів, небо, ту вічну блаженність, від якої ніколи не втомлюєшся. Божественне завмирання під звуки тієї музики, до якої ти, Золя, ставишся, як до дівчиська.
Я добре знаю, що треба лишатися на землі; ці захвати — насолода насамперед тому, що вони рідкісні.
викреслено[Три рядки закреслено]
Блакиті! блакиті! Але блакиті Віктора Гюго.
Чи віриш ти, Золя, що колись знайдеться чоловік або жінка, у житті яких не буде ні години, ні хвилини, коли науковий роман уже не вдовольнить їх? Ось як кострубато збудована фраза — словом, «Рюї Блаз» — твір безглуздий, згода, мені байдуже до його правдоподібності, та в ньому є чудові вірші, що виражають речі, які ми всі відчували або ще відчуємо.
Вікторе Гюго, я тебе обожнюю. Золя, я з тобою.

Примітки

Fumisterie — буквально пічно-камінні роботи, але водночас поширене розмовне слово, що означає шахрайство, обман, фарс. ↩