Пʼятниця, 11 квітня 1884

Я читаю Гі де Мопассана, а потім раптом Золя. Небо, яка різниця. Золя й інші — це як Бастьєн-Лепаж і митці, які гадають, що йдуть за ним, малюючи селянок і мерзенних жебраків!