❦
Четвер, 13 березня 1884
Ви не уявляєте собі цього божевілля: я гадаю, що портрет Клер буде готовий у суботу о четвертій. Я роблю його в саду, у натуральну величину до колін. Це дуже мило, але...Jeudi 13 mars 1884 Vous ne vous imaginez pas cette folie, je me figure que le portait de Claire sera prêt samedi à quatre heures. Je le fais au jardin, grandeur nature jusqu’aux genoux. C’est très gentil mais...
Бастьєнові-Лепажу краще, він навіть виходив; тітка запевняє, що бачила, як він сідав у екіпаж, а його підтримували якась дама та Еміль. Вона каже «підтримували», щоб мене не зачепило те, що він не приходить сюди.
Bastien-Lepage va mieux, il est même sorti, ma tante assure l’avoir vu monter en voiture soutenu par une dame et Emile. Elle dit soutenu pour que je ne sois pas vexée de ce qu’il ne vienne pas ici.
Але мене це зачіпає...
Mais je suis vexée...
Зрештою, що ж поробиш, воно так і є, у нього інші турботи, клопоти тощо. Це цілком природно. Хіба я опікуюся отими X, Y, Z, яких подеколи можу навіть вважати милими, але до яких не пішла б, коли нездужаю чи нудьгую.
Enfin que voulez-vous c’est comme ça, il a d’autre préoccupations, soucis, etc. C’est tout naturel. Est-ce que je m’occupe moi de X, Y, Z., que je puis trouver même aimables à l’occasion mais que je n’irais pas voir étant souffrante ou ennuyée.
Дарма. Чому? Чому, чому?
C’est égal. Pourquoi ? Pourquoi, pourquoi ?
Через це я три години почуваюся нещасною. «Ле Ґолуа» пише про нього і про етюди, які він привіз із Дамвіллер1... і сповіщає про його близький відʼїзд до Алжиру, де він остаточно одужає... Цей старий хворий, цей маленький тихий селянин, закоханий у легковажницю, та ще й яку легковажницю, — колишню, близьку подругу пані Картрайт!
Ça me rend malheureuse pendant trois heures. « Le Gaulois » parle de lui et des études qu’il a rapportées de Damvillers... et annonce son départ prochain pour l’Algérie où il va achever sa convalescence... Ce vieux malade, ce petit paysan tranquille amoureux d’une cascadeuse et de quelle cascadeuse encore, l’ancienne, l’amie intime de Mme Cartwright !
Тьху! І ось він хворий, потворний і зморщений. То й навіщо ним перейматися. Ба. Я знайду інший сюжет. На добраніч.
Fi ! Et le voilà malade et laid et ratatiné. Et pourqoi m’en occuper. Bah. Je trouverai un autre sujet. Bonsoir.
Зрештою, то невже я не маю в житті жодного інтересу?! І чи треба казати, як Флобер2, що я бачу попереду лише низку аркушів паперу, які треба годувати, тобто полотен, які треба замазувати?
Enfin je n’ai donc aucun intérêt dans la vie ?! Et faut-il dire comme Flaubert que je n’entrevois qu’une suite de feuilles de papier à nourrir, c’est-à-dire de toiles à barbouiller ?
То життя сповнене лише праці? Та якщо це подеколи втіха, то частіше — страждання. Але тоді що?
Alors la vie n’est remplie que de travail ? Mais si c’est quelquefois un plaisir c’est plus souvent une souffrance. Mais alors ?
Нічого?
Rien ?
Побачимо, якщо я не помру.
On verra, si je ne meure pas.
Примітки
Дамвіллер — рідне село Бастьєна-Лепажа в департаменті Мез, куди він регулярно повертався малювати. Там написано кілька його найуславленіших творів, зокрема «Жанну дʼАрк» (1879) і «Сінокіс» (1877). ↩
Гюстав Флобер (1821–1880) уславився цілковитою відданістю письму як покликанню, вважаючи літературну працю єдиною самоцінною метою. Марі з іронією перекладає його письменницьке покликання на малярський лад. ↩