❦
Субота, 16 лютого 1884
Чудовий вечір у Італійців. Я йду туди зі старою Ґавіні, її Дені, принцесою Жанною та її Вільневом, а ще Сент-Аманом і Мораесом. Пані Ґавіні вважає мене гарненькою, вбраною чарівно (ліф із чорного оксамиту, класичне декольте), добре зачесаноюSamedi 16 février 1884 Une splendide soirée aux Italiens. J’y vais avec la mère Gavini, son Denis, la princesse Jeanne et son Villeneuve, puis Saint-Amand et Moraes. Mme Gavini me trouve jolie, habillée à ravir (corsage velours noir décolleté classique) bien coiffée
Примітка упорядників
[сім сторінок видерто]
[Sept pages arrachées]
і з мармуровими плечима, «що гарно спадають, плечима, у яких видно породу».
et des épaules de marbre « qui tombent bien, des épaules où on voit la race ».
Ні більше ні менше, думка Аделіни — це завжди відлуння дурної більшості. Зрештою, ще не через це вечір був чудовий, а тому, що в нас Гаярре1, незрівнянний іспанський тенор. Я чула його в Монако два роки тому. Він співає ще краще. Йому влаштовують овацію, яку він запамʼятає.
Rien que ça, l’opinion d’Adeline c’est l’écho de la stupide majorité toujours. Enfin ce n’est pas encore pour cela que la soirée a été splendide, c’est parce que nous avons Gayarré l’incomparable ténor espagnol. Je l’avais entendu à Monaco il y a deux ans. Il chante encore mieux. On lui fait une ovation dont il se souviendra.
Жилети сердечком і найтугіше затягнуті жінки були в захваті, бо це й справді чудесний голос.
Les gilets en cœur et les femmes les plus serrées étaient dans l’enthousiasme, c’est qu’aussi, c’est une voix miraculeuse.
Примітки
Хуліан Гаярре (1844–1890) — уславлений наваррський тенор, відомий красою й виразністю голосу, кумир усієї Європи. ↩