❦
Середа, 2 січня 1884
Уранці скульптура, по обіді портрет Діни.Matin: sculpture, après-midi le portrait de Dina.
Моя тітка Елен, сестра мого батька, померла тиждень тому, Поль1 телеграфував нам цю звістку, яка, втім, нікого не зворушила. Сьогодні ще одна депеша: мій дядько Александр щойно помер від нападу апоплексії. Це вражає. А цей бідолашний чоловік... який мав погані сторони, обожнював свою родину, свою дружину, яку врешті покохав до нестями. Не читавши ні Бальзака, ні, мабуть, жодного романіста, він не знав готових фраз, тільки я запамʼятала дещо з того, що він казав і що робить цю смерть болісною для мене; йому хотіли втовкмачити, що його дружина приймає залицяння сусіда, і я памʼятаю, як чула, що він казав: Ну що ж! Хай би навіть ця ницість була правдою! Хіба моя дружина, з якою я одружився, коли їй було пʼятнадцять, — не моя плоть, моя кров, мій вік, хіба ми не одне ціле! Якби схибив я сам, хіба я собі не простив би? Як же я можу не простити дружині; це ж було б так, наче я, щоб покарати самого себе, виколов би собі очі чи відрубав руку!
Ma tante Hélène, la sœur de mon père est morte il y a huit jours, Paul nous avait télégraphié cette nouvelle qui n’a ému personne du reste. Autre dépêche aujourd’hui, mon oncle Alexandre vient de mourir d’une attaque d’apoplexie. C’est saisissant. Et ce pauvre homme... qui avait de mauvais côtés, adorait sa famille, sa femme qu’il avait fini par aimer à la folie. N’ayant lu ni Balzac ni aucun romancier peut-être, il ne connaissait pas de phrases toutes faites seulement j’ai retenu des choses qu’il disait et qui font que cette mort me fait de la peine, on avait voulu lui faire croire que sa femme accueillait les hommages d’un voisin et je me souviens de lui avoir entendu dire: Eh bien ! Quand même cette infamie serait vraie ! Est-ce que ma femme que j’ai épousé à quinze ans, n’est pas ma chair, mon sang, mon -âge, est-ce que nous ne sommes pas un ! Si j’avais failli moi, est-ce que je ne me pardonnerais pas ? Comment pourrais-je ne pas pardonner à ma femme; mais c’est comme si pour me punir moi-même je me crevais les yeux ou me coupais un bras !
А ще він усе повторював під час моєї останньої подорожі до Росії: «Ти не знаєш, маленька Марі, і я не вмію пояснитися, але ти, така тонка, ти мене зрозумієш... Раніше я мав стільки клопотів, стільки мук, таку спрагу набувати, ставати багатим, що не думав про Надін, як належало, але тепер усе влаштовано, у мене вже немає тих сухих і поглинальних клопотів; тепер життя зовсім інше, тепер є лише щастя й невпинна турбота про найменші бажання моєї дружини, цієї бідолашної дорогої обожнюваної Надін; так, тепер усе інакше... Це надто довго розказувати, але все інакше...
Et puis il répétait toujours à mon dernier voyage en Russie: « Tu ne sais pas petite Marie, et je ne sais pas m’expliquer, mais toi si fine, tu me comprendras... Avant j’avais tant de préoccupations, tant de tourments, une telle soif d’acquérir, de devenir riche que je ne pensais pas comme il le fallait à Nadine, mais maintenant tout est arrangé, je n’ai plus les préoccupations sèches et absorbantes d’alors; maintenant la vie est tout autre, maintenant il n’y a que du bonheur et la continuelle préoccupation des moindres souhaits de ma femme, cette pauvre chère Nadine adorée, oui maintenant tout est différent... Ce serait trop long à dire mais tout est différent...
Він лишає трьох дітей: Етьєна, якому шістнадцять, Жюлі, якій пʼятнадцять, і Александра, якому десять місяців.
Il laisse trois enfants, Etienne qui a seize ans, Julie qui en a quinze et Alexandre a eu dix mois.
А його бідолашна дружина, якій тридцять три роки і яка, кажуть, зраджувала його зі становим2 (поліційний урядовець), але я в це не вірю. Це дуже сумно.
Et sa pauvre femme qui a trente-trois ans et qui le trompait disait-on avec un starovoï (fonctionnaire de la police) mais je n’en crois rien. C’est bien triste.
Примітки
Поль — брат Марі (а не її батько); він повідомляє з Росії про смерть у батьковій родині. ↩
В оригіналі російською (французькою транслітерацією): «starovoï» — становий (становий пристав), поліційний урядовець, що відав поліційним станом повіту в царській Росії; Марі сама пояснює слово в дужках. ↩