Вівторок, 11 грудня 1883

Уранці: нічого! По обіді начеркала голову пʼятирічної дівчинки, що сміється, у профіль. Я маю намір зробити пʼять чи шість голів, усі сміються. Починається з восьмимісячного немовляти, потім сьогоднішня дівчинка. Потім Армандіна (танцівниця, уже зроблена) анфас, у капелюшку й видровій пелерині, з букетиком фіалок на плечі. Потім я додам фертика — Божидара у фраку, що смокче ціпок, потім невинну дівчину й нарешті старого чи стару.
Усе це вкупі в одній рамі.
«Сміх — притаманний людині». Дуже різні види сміху могли б дати щось забавне.
І я зроблю це швидко, як Армандіну, це було б для маленької виставки...
Сьогодні ввечері на обіді Байєль і Зарондські, дівчина доволі мила, я розпалююся й виголошую промови про мистецтва.
Перед обідом були маршальша й Клер.

Примітки

Прим. ред.: Із цього задуму постали Les trois Rires — із шести голів зрештою три: немовля, що усміхається, дівчинка, що сміється, і Армандіна, що вибухає сміхом. У посмертному каталозі лютого 1885 року — № 8, розміром 0,55 × 1,45 м; де вони тепер, невідомо. ↩
Rire est le propre de lʼhomme: Рабле, «Ґарґантюа» (1534), вступні вірші «Aux lecteurs» — «бо сміх притаманний людині». ↩
Маршальша: пані Канробер, дружина маршала Франсуа-Сертена Канробера. ↩