❦
Вівторок, 9 жовтня 1883
Портрет Божидара видається мені... добрим. Жюліан каже, що це може бути великий успіх, що це дуже оригінально, дуже свіжо і що скидатиметься на вправного Мане.Mardi 9 octobre 1883Le portrait de Bojidar me paraît... bien. Julian dit que ce peut être un grand succès, que c’est très original, très neuf et que ça paraîtra comme un Manet savant.
А мені це здається цікавим. Він спирається ліктем на балкон, тіло майже анфас, а голова профілем вирізняється на тлі неба; видно будівельний майданчик, будинки, дахи, вулицю, фіакр. Це дуже схоже на думку всіх, але мені хотілося б іще чогось більшого в обличчі. Череп і тіло дуже правильні навіть як на мене. На балконі ростуть настурції, і він жмакає одну з них між пальцями, дивлячись на вулицю; друга рука в кишені. Це в натуральну величину й по пояс, лишилася ще рука.
A moi, cela me paraît amusant. Il est accoudé au balcon, le corps presque de face et la tête de profil se détachant sur le ciel, on voit le chantier, les maisons, les toits, la rue, un fiacre. C’est très ressemblant pour tous mais je voudrais encore quelque chose de plus dans le masque. Le crâne et le corps sont très justes même pour moi. Il y a des capucines au balcon et il en chiffonne une entre ses doigts tout en regardant dans la rue; l’autre main est dans sa poche. C’est grandeur nature et à mi-corps, il y a la main encore à faire.
Та десь о пів на шосту я схоплюю ефект неба, трохи червоного, із серпиком — саме, саме, саме те, що треба для моїх «Святих жон»; я тут-таки зробила начерк. Цю картину можна буде написати лише з памʼяті, бо неможливо змусити таке небо позувати; мені дуже кортить узятися за неї негайно, тепер я б написала її за три тижні.
Mais vers cinq heures et demie je surprends un effet du ciel un peu rouge avec le croissant juste, juste, juste ce qu’il faut pour mes Saintes femmes, j’en ai fait une pochade à l’instant. On ne pourra faire ce tableau que de chic, impossible de faire poser un ciel pareil, j’ai très envie de m’y mettre tout de suite, maintenant je le ferais en trois semaines.
Спробуймо все ж... У Конкарно в листопаді буде не гірше, ніж у жовтні... А до того ж... треба робити те, що вабить, і у слушну мить, у психологічну мить.
Essayons toujours... Il ne fera pas plus mauvais à Concarneau en novembre qu’en octobre... Et puis... il faut faire ce qui attire et dans le moment propice, le moment psychologique.
Я маю своє небо, а на південь поїду по тло, по рослини. Натурника я маю тут. На південь треба буде поїхати коли, ану ж бо?.. Коли я зроблю постаті й небо, за сорок пʼять днів, а опинившись там, я, може, знайду й якусь картину, щоб написати, бо я не певна щодо «Святих жон». Це може вдатися, а може й розтягтися на три роки...
J’ai mon ciel et j’irai dans le midi pour le terrain, les plantes. J’ai le modèle ici. Il faudra aller dans le midi quand, voyons ?.. Quand j’aurai fait les figures et le ciel, dans quarante-cinq jours, et une fois là peut-être trouverai-je quelque tableau à faire car je ne suis pas sûre des Saintes femmes. Ça peut réussir et ça peut traîner trois ans...
Але це небо... О! Якби це була пастель... Та ні, я хочу в натуральну величину. Так вона дужче вражатиме.
Mais ce ciel... Oh ! Si c’était un pastel... Mais non je veux grandeur nature. Ce sera plus empoignant.
Зачекати ще? Може, бо я добре зробила, що зачекала: ще кілька місяців тому я зіпсувала б її виконання, я хотіла писати її частинами... і недостатньо розуміла те злиття тонів, яке їй треба надати. А до того ж я хотіла б спершу стати відомою й надіслати цю картину лише вже з відомим іменем, бо інакше вона ризикує лишитися непоміченою... До кого вдатися по пораду? Хто буде відвертий? Хто побачить правдиво?
Attendre encore ? Peut-être car j’ai bien fait d’avoir attendu, il y a quelques mois encore j’en aurai gâché l’exécution, je voulais le peindre par morceaux... et je ne comprenais pas assez le fondu qu’il faut lui donner. Et puis je voudrais être connue d’abord et n’envoyer ce tableau qu’avec un nom connu, sans ça il risque de passer... Qui consulter ? Qui sera franc ? Qui verra juste ?
Це знов будеш ти, моя єдина подруго; ти принаймні будеш відверта, і ти мене любиш.
Ce sera encore toi mon unique amie; tu seras franche au moins et tu m’aimes.
Так, я люблю себе, лише саму себе.
Oui, je m’aime, moi seule.
Так, треба докінчити шибеників. Мати ще одну картину, щоб надіслати разом. Виставити Божидара на зимовій виставці, у Клубі, а також портрет Діни.
Oui, il faut achever les gamins. Avoir un autre tableau à envoyer avec. Exposer Bojidar dans une exposition d’hiver, au Cercle, et un portrait de Dina aussi.
І мати статую. Ось мрія.
Et avoir une statue. Voilà le rêve.
Це можливо.
Il est possible.
За два місяці я можу написати ще одну картину. У грудні я починаю статую й портрет Діни. Ах! Боже мій, пишімо менше й працюймо. Я боюся застудитися в Бретані, а якщо захворію — усе пропало. І мені треба добре берегтися, бо моє жалюгідне дихання погіршується, а я худну.
Dans deux mois je puis avoir fait un autre tableau. En décembre je commence la statue et le portrait de Dina. Ah ! Mon Dieu, écrivons moins et travaillons. Je crains d’attraper froid en Bretagne, si je suis malade tout est flambé. Et je n’ai qu’à me bien tenir car ma misérable respiration va mal et je maigris.
Зрештою... Побачимо.
Enfin... On verra.
Та я пригадую, як ганила Тоні, який радив мені писати картину з етюдів. Я ганю його й досі, бо писати її з етюдів, так би мовити, розводити її — це жахливо. Те, що я хочу зробити, — це написати її майже цілковито з почуття, послуговуючись лише етюдами, дивлячись щовечора на небо. А натурник позував би на балконі; вимріяний мною пейзаж, можливо, й не існує, мені завжди доведеться його опоряджати, тож я скористаюся лише тонами та кількома шматками тла, щоб воно було живе. Скопіювати вечірній ефект з натури неможливо — він триває десять хвилин. Отже, я тієї ж думки, що й Тоні.
Mais il me souvient d’avoir vilipendé Tony qui me conseillait de faire le tableau d’après des études. Je le vilipende encore car le faire d’après des études, le délayer pour ainsi dire est horrible. Ce que je veux faire moi, c’est le faire presque entièrement de sentiment en m’aidant seulement des études, en regardant tous les soirs le ciel. Et le modèle poserait sur le balcon, le paysage rêvé par moi n’existe peut-être pas, il faudra toujours que je l’arrange, donc je ne me servirai que des tons et de quelques morceaux du terrain pour que ce soit vivant. Copier l’effet du soir est imposible, d’après nature, cela dure dix minutes. Alors je suis de l’avis de Tony.
І так, і ні: відтінок ледь помітний, і вся різниця полягає, можливо, в тому, як ми це зробили б — він чи я, — у наших почуттях і наших очах.
Oui et non, la nuance est à peine perceptible et toute la différence consiste peut-être dans la façon dont nous le ferions, lui ou moi, dans nos sentiments et nos yeux.