❦
Пʼятниця, 28 вересня 1883
Ні, ще ніколи...Vendredi 28 septembre 1883Non, encore jamais...
Зрештою, усе йде погано, усе, усе, усе! Немає...
Enfin, tout va mal, tout, tout, tout ! Il n’y a...
Ви знаєте, як це, коли все справді йде дуже погано і коли це не зворушливо й не поетично; коли немає навіть на кого обурюватися... Тоді не стає духу скаржитися.
Vous savez quand tout va réellement très mal et quand ce n’est pas touchant ni poétique; quand il n’y a même pas contre qui s’indigner... On n’a pas le cœur de se plaindre.
Тож те, що я скажу, буде найменш сумне: моя картина ще не закінчена, це жорстоко дратує. А коли буде закінчена, доведеться поїхати на місяць чи два.
Ainsi ce que je dirai, ce seront les choses les moins tristes; il y a que mon tableau n’est pas encore fini, c’est cruellement agaçant. Si c’est fini, il faudra partir pour un mois ou deux.
Тут усе тягнеться, немає ні дат, ні певних строків, ні жодної потреби. Безмежна нудьга, сонна робота, невиразний чи розпачливий душевний стан...
Ici tout traîne, il n’y a ni dates, ni époque fixe, ni nécessité d’aucune sorte. Un ennui immense, un travail somnolent, une disposition d’esprit vague ou désespérée...
На жаль, я поїду, але це буде як та пані з худими ногами, що біжать, а ноги за нею встигають. Бо справді страшні смутки підуть за мною слідом... Усе інше можна було б владнати.
Hélas je partirai mais ce sera comme la dame aux jambes maigres qui courent et que ses jambes suivent.. Car les tristesses vraiment horribles me suivront... Tout le reste pourrait s’arranger.
Пан Ренан не вірить у чудеса, я теж ні, і мені дуже шкода.
Monsieur Renan ne croit pas aux miracles, ni moi non plus, et j’en suis bien fâchée.