❦
Пʼятниця, 21 вересня 1883
Суперечка, чи радше розмова про спадщину; Поль привіз плани, розрахунки тощо, тощо.Vendredi 21 septembre 1883 Discussion ou plutôt conversation sur l’héritage, Paul a apporté les plans, les calculs etc. etc.
Я ані на мить не маю сумніву в його чесності, а проте ж які брехуни ці малороси; до того ж можна викласти всю правду й усі цифри, а воно однаково буде не зовсім так. Ось що він мені пропонує. Він дає мені 10 000 карбованців (десять тисяч карбованців) за мої права. Бо, каже він, треба продати все негайно, інакше все пропаде! Ті, хто хоче купувати, не купуватимуть, якщо я залишу собі свою частку. Чому? Бо Поль гадає, що я візьму найкраще, а без цього доброго шматка решти не куплять, тоді як насправді ці люди куплять і погану землю, якщо їм навʼяжуть її разом із доброю, неодмінною умовою. Так, кажу я йому, але якщо я візьму на свою частку доброго й поганого, то маєток не змінює своєї природи, він лише зменшується.
Je ne suspecte pas un instant sa loyauté pourtant ils sont tellement menteurs la petite-Russie; et puis il y a moyen de dire toute la vérité et tous les chiffres et que ce soit quand même pas tout à fait ça. Ce qu’il me propose voici. Il me donne 10.000 roubles (dix mille roubles) pour mes droits. Car dit-il il faut vendre tout à l’instant, autrement tout est perdu ! Les gens qui veulent acheter n’achètent pas si je réserve mon morceau. Pourquoi ? Parce que Paul suppose que je prends le meilleur et que sans ce bon morceau on n’achètera pas le reste, tandis qu’au contraire ces gens achèteront aussi la mauvaise terre si on la leur impose avec la bonne, sine qua non. Oui, mais lui dis-je, si je prends pour ma part du bon et du mauvais la propriété ne change pas de nature, elle ne fait que diminuer.
Ось чого він ніяк не може обійти. І саме цього я вперто домагаюся, щоб мені пояснили.
C’est de là qu’il ne peut pas sortir. Et c’est ce que je m’obstine à me faire expliquer.
Справжнє пояснення, і, гадаю, саме таке: він дасть мені свої десять тисяч і нічого не продасть, а стара Ерістова допоможе йому виплачувати відсотки за боргами, що сягають ста сорока тисяч карбованців, тобто пʼятсот чи шістсот тисяч франків. І маєток цілковито переходить до Поля. Це лише припущення.
L’explication vraie et je crois celle-ci, il me donnera ses dix mille et ne vendra rien et la vieille Eristoff l’aidera à payer les intérêts des dettes qui s’élèvent à cent quarante mille roubles, c’est-à-dire cinq ou six cent mille francs. Et la propriété revient entière à Paul. C’est une supposition.
Мені дуже прикро, що я не можу дозволити собі втіху сказати: не сперечаймося, бери все; але якби я це сказала, цього не оцінили б. Сказали б: вона так добре відчула, що мусить це зробити, що її ніби й змусили, тощо.
Il m’est bien désagréable de ne pas me payer le plaisir de dire: ne discutons pas, prends tout; mais si je le disais ce ne serait pas apprécié. On dirait: elle a si bien senti qu’elle devait le faire qu’elle y a été obligée, etc.
На мою спадщину дивляться як на дрібне зазіхання, бо тітка віддасть мені свій статок. Якщо Поль щирий... цілком, то я готова все відступити. Але.
On regarde mon héritage comme une petite usurpation parce que ma tante me donnera sa fortune. Si Paul est sincère... tout à fait je suis prête à abandonner tout. Mais.
А до того ж і справді взяти ці десять тисяч карбованців... коли вони мені не потрібні... бо вони мені й не потрібні. А проте, приймаючи свою зовсім малу частку батьківської спадщини, я не тільки в своєму праві, а й виконую свій обовʼязок, бережу гідність. Ми не дуже ладнали, але, прощаючись, обнялися.
Et puis vraiment prendre ces dix mille roubles... quand je n’en ai pas besoin... car je n’en ai pas besoin. Et pourtant en recevant ma très petite part de l’héritage paternel, je ne suis pas seulement dans mon droit mais encore dans mon devoir, ma dignité. Nous n’étions pas bien ensemble, mais nous nous sommes embrassés en nous quittant.
А далі що ще.
Et puis quoi encore.
Він любив мене навіть більше за Поля, бо я лестила його марнославству, його найвищому почуттю, та й була на нього схожа.
Il m’aimait même plus que Paul, car je flattais sa vanité, son sentiment suprême et je lui ressemblais.
Зрештою, що ж?
Enfin quoi ?
Та й по всьому. Моя картина застрягла, лишилося ж так мало доробити, а я виснажена, замучена, допечена, знуджена тощо, тощо.
Voilà tout. Mon tableau est arrêté, il reste si peu à faire, je suis tannée, sciée, bassinée, embêtée, etc. etc.
Я розкладала пасьянси, і вони кажуть, що я помру протягом року. Вони мене так часто дурили, та однаково мене бере дрож, як каже Розалі Пітошар. Отже, я ще місяць чахнутиму, а потім зненацька запалення легень, і десь наприкінці грудня...
J’ai fait des réussites et elles disent que je mourrai dans l’année. Elles m’ont trompée si souvent, c’est égal j’ai le trac comme dit Rosalie Pitauchard. Alors je languirais encore un mois puis tout à coup fluxion de poitrine et vers le fin de décembre...
Напишімо мою духівницю.
Ecrivons mon testament.
Готово.
C’est fait.
За столом я доводжу маму до сліз, говорячи про свою смерть, красномовно змальовуючи, як вони з тіткою докінчуватимуть свої дні в Монако в товаристві Данілової, у балачках із крупʼє та гравцями.
A table, je fais pleurer maman en parlant de ma mort, en dépeignant avec éloquence comme elle et ma tante finiront leurs jours à Monaco en compagnie de la Daniloff, en conversation avec les croupiers et les joueurs.
Це дуже жорстоко, та мені здається дуже правдоподібним.
C’est très cruel et cela me paraît très vrai.