❦
Пʼятниця, 17 серпня 1883
Трохи розради від примарної надії: тітка бігає туди-сюди, а я пишу Кабанелю й Лефевру, тільки ж дарма — журі вже завершило роботу, і ніхто не скликатиме його заради однієї-єдиної картини. Зрештою, я втішена... Я допишу цю картину якнайкраще. Тоні її бачив і вважає гарною. Він дивується, що я не сказала йому про виставку... Я не наважилася.Vendredi 17 août 1883Un peu de distraction par un semblant d’espoir, ma tante va à droite et à gauche et j’écris à Cabanel et à Lefèvre, seulement ce n’est pas la peine, le jury a terminé ses opérations et on ne le convoquera pas pour un seul tableau. Je suis du reste consolée... Je le terminerai ce tableau tout à fait bien. Tony l’a vu et le trouve bien. Il s’étonne que je ne lui ai pas parlé de l’Exposition... Je n’ai pas osé.
Ніхто не вірить у мою соромʼязливість, а вона ж пояснюється надміром гордості. Просити для мене — жах, страх і розпач: треба, щоб самі пропонували... А в пориві, зопалу, це ніколи не вдається: майже завжди надто пізно й мимо—
On ne croit pas à ma timidité, elle s’explique pourtant par un excès d’orgueil. J’ai horreur, terreur et désespoir de demander, il faut qu’on offre... Dans un moment de coup de tête, ça ne réussit jamais c’est presque toujours trop tard et à côté-
Я кілька разів то бліднію, то червонію, перш ніж наважуся сказати, що маю намір виставлятися чи писати картину; мені здається, що з мене глузують, що я нічого не вмію, що я претензійна й смішна...
Je deviens blême et rouge plusieurs fois avant d’oser dire que j’ai l’intention d’exposer ou de faire un tableau, il me semble que l’on se moque de moi, que je ne sais rien, que je suis prétentieuse et ridicule...
Коли хтось (звісно, художник) дивиться на мій живопис, я тікаю до третьої кімнати — так боюся одного слова чи погляду. Я хотіла б мати досить таланту, щоб... Зрештою, ні Тоні, ні хтось інший і не здогадуються, що я настільки невпевнена в собі: позаяк говорю я хвалькувато, він гадає, що я себе високо ціную й приписую собі великий талант.
Quand on regarde (ou, un artiste bien entendu) ma peinture je m’en vais dans la troisième chambre tellement j’ai peur d’un mot ou d’un regard. Je voudrais avoir assez de talent pour que... Du reste ni Tony ni personne ne se doutent pas que je sois aussi peu sûre de moi, comme je parle avec jactance il croit que je m’estime et m’accorde un grand talent.
Тож йому навіть не треба мене підбадьорювати, а якби я розповіла йому про свої вагання й страхи, він би засміявся; я раз йому про це обмовилася, і він сприйняв це за жарт.
Par conséquent il n’a pas même besoin de m’encourager et si je lui disais mes hésitations et mes peurs il rirait, je lui en ai parlé une fois et il l’a pris comme une charge.
Ось до якої грандіозної помилки я даю привід. Жюль... він, гадаю, знає, що... тобто він знає, що я страшенно його боюся, і вважає себе Богом.
Voilà la formidable erreur à laquelle je prête. Jules... il sait je crois que... c’est-à-dire il sait que j’ai affreusement peur de lui et se croit Dieu.
Зрештою, якійсь Брезло з її худим і покірним виглядом сказали б: ну що ж, панно, а це непогано, варто було б виставити, вам це стало б у пригоді.
Enfin voyant l’air maigre et humble d’une Breslau on lui dirait: eh bien Mademoiselle, mais ce n’est pas mal cela, il faudrait l’exposer, cela vous serait utile.
Але як ви хочете, щоб він сказав це отій осяйній блондинці, повній глузливої, зухвалої пихи, що девʼять десятих художників має за шибеників і фабрикантів потворностей.
Mais comment voulez-vous qu’il le dise à cette blonde lumineuse et pleine [de] fierté moqueuse, insolente et traitant le 9/10 des artistes de polissons et de fabricants d’atrocités.
Зрештою... Щоб небо було справедливе, воно мусить послати мені Жюля...
Enfin... Pour que le ciel soit juste il faut qu’il m’envoie Jules...
Усі ці несправедливості неба й землі мене заспокоюють. Гарна штука переслідування: я випростовуюся, сильна своєю невинністю й зневагою, яку навіює мені така поведінка долі. Я однаково боротимуся. Талан повернеться.
Toutes ces injustices du ciel et de la terre me rassérènent. C’est beau la persécution, je me redresse forte de mon innocence et du mépris que de tels procédés de la part du sort, m’inspirent. Je lutterai quand même. La chance tournera.
Не може бути, щоб я не мала генія, тільки він іще не на правдивій дорозі... Мене мало б бути троє, щоб із пристрастю віддатися трьом речам, які я обожнюю. Живопис, скульптура і... письмо. А сама-одна я метаюся від одного до іншого, задихаюся й нічого не досягаю.
Il est impossible que je n’aie pas de génie, seulement il n’est pas encore dans la bonne voie... Il me faudrait être 3 pour me livrer avec passion aux trois choses que j’adore. Peinture, sculpture et... écrire. A moi toute seule je cours de l’une à l’autre, m’essouffle et n’arrive à rien.
А щодо музики, то вона так невіддільно належить до життя порядної істоти, що я про неї й не згадую.
Pour ce qui est de la musique, elle fait tellement partie de la vie d’un être propre que je n’en parle pas.