Четвер, 26 липня 1883

Усе так само непевна погода спиняє мою картину, і я зруйнувала всі свої глиняні композиції, окрім однієї, яка ще навіть не поставлена на місце, і тоді, природно, ось приходить Сен-Марсо... Увага, серцебиття, кристалізації тощо. Я кваплюся й перевдягаю дві сукні, змушую його довго чекати і нарешті приймаю; погано вбрана й червона. Сьогодні вранці я саме думала про те, що щоразу, коли він приходить, я бридка. Це прикро... Він дуже кумедний, завжди обурений сучасною школою, натуралістами і людськими документами. Треба шукати щось, що є мистецтвом і чого не можна пояснити... Я добре розумію, але... Він бачив лише цю бідолашну композицію й сказав мені продовжувати в тому дусі, ось і все. Це збиває з пантелику. Лежачу фігуру, яку Кар'єс порадив мені віддати у форму, щоб зберегти, він не зміг побачити, бо вона у формувальника. Я не дістала жодного компліменту, окрім хіба за цей вічний портрет Діни, який усі вважають таким вдалим... Він чарівний, Сен-Марсо, оригінальний, дотепний, нервовий, майже уривчастий, і не соромиться нападати на все, дивно ця лицемірність, через яку всім приписують талант. Він бачив моїх дітлахів і каже, що легко робити речі грубі, селян, гаврошів, словом — карикатури, але спробуйте зробити речі гарні, тонкі й характерні, ось де труднощі. А надто вкладіть у них оте щось, що не можна пояснити, що є, власне, мистецтвом і що ми знаходимо лише в собі. Хіба ж я цього не казала? Геть ницих копіювальників, фотографів, натуралістів. Отож! Зрештою, що лишило мені тяжке враження, — то це що я не була гарна, ні жвава, ні дотепна... Лихо! Невже це вже хронічне? Це людина цілком добре вихована, не те що цей маленький англоман із Дамвіллера. Бачте, велика річ — це було б... Це було б... Ні, ніколи я не зумію сказати, до якої міри... З якою жахливою силою я прагну бути кимось! Небо дало мені лише відносну вроду, тож я не можу бути Рекам'є, але я набагато краща за багатьох уславлених жінок, що здебільшого були бридкі... Тож бажання завоювати такого чоловіка, як Сен-Марсо, скидається на нестяму...