❦
Вівторок, 3 квітня 1883
Mardi 3 avril 1883
Усе було марно — її прийняли. Сталася помилка, і ми лишаємо її на обід.
C’était inutile, elle est reçue. C’était une erreur et nous la gardons dîner.
Погода чудова, я почуваю в собі силу, я вірю, що можу творити прекрасний живопис.
Il fait très beau, je me sens une force, je crois que je puis faire de la belle peinture.
Я це відчуваю, я цього певна.
Je le sens, j’en suis sûre.
Сонце, весна, привілля. Ось найпрекрасніша пора. Влітку доводиться тікати від спеки, взимку — від холоду; влітку гарні лише ранки та вечори, а нині — це справжній рай, і якщо не скористатися ним, щоб малювати на пленері, то ти таки винна. Тож завтра...
Le soleil, le printemps, le grand air. Voilà la plus belle saison. L’été il faut fuir la chaleur et l’hiver le froid, l’été il n’y a de beau que les matins et les soirs, mais à présent c’est un paradis et si on n’en profite pas pour peindre en plein air on est bien coupable. Aussi demain...
Енгельгардти й Фалєєви на обіді. Аліса також — ми верземо дурниці про Бастьєна-Лепажа. А Жюль? У нього все гаразд. Яка ж негарна стара Маккей1! Або ж: який талант! Як ви гадаєте, що він робить зараз? Обідає. Або наш приспів: він молодий, він гарний, він має талант. Ось найніжніші слова, які я вживаю щодо Коко. І це обернулося на приспів, що його плекають усі завсідники. І тільки-но хтось скаже: він молодий..., інші додають: він гарний, він має талант.
Les Engelhardt et les Faleyeff à dîner. Alice aussi, nous disons des niaiseries sur Bastien-Lepage. Et Jules ? Il va bien. Estelle laide la mère Mackay ! Ou bien: quel talent ! Que croyez-vous qu’il fasse à présent ? Il dîne. Ou bien la scie de: il est jeune, il est beau, il a du talent. Ce sont les termes les plus tendres que j’emploie à l’égard de Coco. Et c’est devenu une scie que tous les habitués cultivent. Et sitôt qu’on dit: il est jeune..., d’autres ajoutent: il est beau, il a du talent.
Я відчуваю в собі силу передати те, що мене вражає.
Je sens en moi la puissance de rendre ce qui me frappe.
Я відчуваю нову силу.
Je sens une force nouvelle.
Така впевненість у собі, що потроює здібності. Завтра я візьмуся за картину, яка мене чарує, а потім, пізніше, восени, на негоду, — за іншу, теж дуже цікаву. Мені здається, що тепер кожен мазок влучатиме в ціль, і я зазнаю від цього незрівнянного спʼяніння.
Une confiance en moi qui triple les facultés. Je vais entreprendre demain un tableau qui me charme puis plus tard, en automne, pour le mauvais temps, un autre très intéressant aussi. Il me semble que maintenant chaque coup va porter et j’en éprouve un enivrement incomparable.
Примітки
«La mère Mackay» — пані Маккей, приятелька Жюля Бастьєна-Лепажа; не Луїза Маккей, дружина американського срібного магната Джона В. Маккея. ↩