❦

Пʼятниця, 30 березня 1883

Vendredi 30 mars 1883

Я хочу від сьогодні позначати дні білою, сірою та чорною крапкою, а наприкінці року підібʼю підсумок.

Je veux à partir d’aujourd’hui marquer les jours d’un point blanc, gris et noir, et au bout de l’année je ferai l’addition.

Сьогодні я працювала до шостої, а о шостій, оскільки ще було видно, я відчинила двері балкона, щоб чути, як дзвонить церква, і вдихати весняне повітря, граючи на арфі.

Aujourd’hui j’ai travaillé jusqu’à six heures, à six heures comme il fait encore jour j’ai ouvert la porte du balcon pour entendre sonner l’église et respirer l’air du printemps en jouant de la harpe.

Це не сірий і не білий день, потрібен ще один відтінок. Подивімося. Чорна, сіра, біла — це буде як сьогодні, а найкраща буде рожева. Гаразд. Так, сьогодні білий день. Я спокійна, я добре працювала, потім умилася, вдягла біле, помузикувала, а тепер пишу, тиха, задоволена, тішачись оселею, яку я сама облаштувала і де все в мене під рукою; як гарно було б жити таким життям... В очікуванні величі — і навіть якби велич прийшла, — я приноситиму їй у жертву два місяці на рік, а решту десять лишалася б замкнена й працювала б... Це, зрештою, єдиний спосіб здобути ті два місяці.

Ce n’est pas une journée grise ni blanche, il faut encore un terme. Voyons. Noire, grise, blanche, ce sera comme aujourd’hui et la belle sera rose. Bien. Oui, c’est blanc aujourd’hui. Je suis calme, j’ai bien travaillé, puis je me suis lavée, mise en blanc, fait de la musique, et maintenant j’écris, tranquille, satisfaite, jouissant de cet intérieur arrangé par moi où j’ai tout sous la main; ce serait si beau de vivre de cette vie... En attendant les grandeurs et même si elles venaient les grandeurs je leur sacrifierai deux mois par an et les autres dix mois je resterais enfermé et travaillant... C’est le seul moyen du reste de se procurer les deux mois en question.

Мене мучить те, що мені доведеться вийти заміж.

Ce qui me tourmente c’est qu’il faudra que je me marie.

Тоді вже не лишилося б жодної з тих низьких марнославних тривог, від яких я не можу втекти.

Alors il n’y aurait plus aucune de ces basses inquiétudes de vanité auxquelles je n’échappe pas.

Чому вона не виходить заміж? Вона вже не молода. Мені дають двадцять сім років, і це доводить мене до сказу. А от заміжня... Так, але за кого. Якби я була як раніше... але тепер це має бути чоловік добрий і делікатний. Мене так легко тепер поранити й катувати... Він має мене любити, бо я недостатньо багата, щоб вийти за такого, який лишив би мене в цілковитому спокої.

Pourquoi ne se marie-t-elle pas ? Elle n’est plus jeune. On me donne vingt-sept ans et cela m’enrage. Tandis qu’une fois mariée... Oui mais avec qui. Si j’étais comme avant... mais maintenant il faut que ce soit un homme bon et délicat. On peut si facilement me blesser et me torturer à présent... Il faut qu’il m’aime car je ne suis pas assez riche pour en épouser un qui me laisse tout à fait tranquille.

Якби я мала двісті тисяч ренти, я взяла б італійського князя і за пʼятдесят тисяч на рік була б вільна. Але отак... Він має мати статок, а це страшенно важко. Випадок цілком міг би зробити так, що я сподобаюся багатому чоловікові, але тоді він одружиться зі мною з кохання, і мені доведеться завжди бути поруч... А слава й малярство? Ідеалом був би чоловік дуже зайнятий і дуже розумний. Але до того ж потрібне аристократичне імʼя або досить уславлене, щоб панувати над аристократією. Таких я майже не бачу. Та й зрештою, навіщо комусь зі мною одружуватися? Я весь час працюю, увечері втомлена й марю про те, що робитиму назавтра.

Si j’avais deux cent mille de rente, je prendrais un prince italien et moyennant cinquante mille par an je serai libre. Mais comme cela... Il faut qu’il ait de la fortune et c’est horriblement difficile. Le hasard pourrait bien faire que je plaise à un homme riche mais alors il m’épousera par amour, il faudra que je sois toujours là... Et la gloire et la peinture ? L’idéal serait un homme très occupé, et très intelligent. Mais c’est qu’avec ça il faut un nom aristocratique ou assez illustre pour dominer l’aristocratie. De ces derniers je n’en vois guère. Et puis pourquoi voulez-vous qu’on m’épouse ? Je travaille tout le temps, je suis fatiguée le soir et rêve à ce que je ferai le lendemain.

А якщо я подорожуватиму, то заради своєї картини. Треба було б, щоб чоловік мав ті самі смаки або щоб він самовіддано присвятив себе мені. Ті самі смаки — митець? У аристократії таких немає, а справжній митець... Ні. Але ви скажете мені, що це почуття, не гідні мене. Гідні. Бо я хочу панувати.

Et si je voyage ce sera pour mon tableau. Il faudrait ou que l’homme ait les mêmes goûts ou qu’il se dévoue. Les mêmes goûts, un artiste ? Il n’y en a pas dans l’aristocratie et un vrai artiste... Non. Mais me direz-vous ce ne sont pas des sentiments dignes de vous. Si. Parce que je veux dominer.

А якби я вийшла за митця, це було б тріумфом для більшості цього дурного і водночас такого могутнього світу. Це було б певним падінням (після стількох претензій), скочуванням, сумним кінцем. Це було б водночас дуже приємне життя, але я надто горда, щоб не відчувати майже зневаги світу в тому чарівному усамітненні, де ми творили б шедеври.

Et si je me mariais avec un artiste ce serait un triomphe pour la majorité de ce monde imbécile et pourtant si puissant. Ce serait une sorte de déchéance, (après tant de prétentions) une dégringolade, une fin triste. Ce serait en même temps une vie très agréable mais je suis trop orgueilleuse pour ne pas sentir le quasi-mépris du monde dans la charmante retraite où nous serions entrain de faire des chef-d’œuvres.

Уславлений чоловік одружується, бере жінку, яку любить, або господиню. Це доповнення до його осілого життя, увінчання будівлі; він, так би мовити, влаштовує свій дім, і жінка належить йому. Звичайний чоловік одружується — і знову те саме. Але я... ~~я не хочу~~ бути тією жінкою, це я — уславлений чоловік, і тоді... Як же бути? Лишатися вільною; це означає бути закутою в кайдани або декласуватися й підтвердити всі наклепи.

Un homme célèbre se marie, il prend une femme qu’il amie ou une ménagère. Ce complément de sa vie assise, le couronnement de l’édifice; il organise sa maison pour ainsi dire et la femme est à lui. Un homme odinaire se marie et c’est encore la même chose. Mais moi... ~~je ne veux~~ pas être cette femme là, c’est moi qui suis l’homme illustre et alors... Comment faire ? Rester libre; C’est être enchaînée ou se déclasser et donner raison à toutes les calomnies.

А ще мені треба поїхати до Палестини заради моєї картини. Як же мені тягти всіх за собою? Якби я була заміжня, я їздила б скрізь вільно, і ніхто нічого не міг би сказати.

Et j’ai besoin d’aller en Palestine pour mon tableau. Comment voulez-vous que je traine tout le monde après moi ? Si j’étais mariée je m’en irais partout librement et il n’y aurait rien à dire.

Є Алексіс... якби тільки він мав пʼятдесят тисяч ренти, усе влаштувалося б. Інакше я боюся, що він проїсть мою ренту, а без грошей немає незалежності.

Il y a Alexis... si seulement il avait cinqante mille de rente, ça se ferait. Autrement je crains qu’il me mange mes rentes, et sans argent pas d’indépendance.

А ще я, можливо, буду не дуже любʼязна. Який йому інтерес зі мною одружуватися?

Et puis je ne serai peut-être pas bien aimable. Quel intérêt aura-t-il à m’épouser ?

Бачити мене за столом? І деінде... Та й то він не мав би любити мене занадто, бо від цього страждала б робота.

Me voir à table ? Et ailleurs... Et encore il ne faudrait pas qu’il m’aimât trop car le travail en souffrirait.

А проте чоловіки-митці мають коханок... навіть Бастьєн, і це не заважає йому працювати; та байдуже, я гадаю, що... ах! якби можна було знайти когось, хто поєднав би все... Візьмімо ще й оце: припустімо, він мене дуже кохає, але це буде рік клопоту, а потім або він покохає іншу, або кохатиме мене спокійно, чи принаймні так, як я того хотіла б. І потрібні гроші — на випадок, якщо він покохає іншу. Da

Pourtant les hommes artistes ont des maîtresses... Bastien même et ça ne le gêne pas pour travailler; c’est égal, je crois que... ah ! si on pouvait trouver quelqu’un qui concilie tout... Prenons encore ceci, supposons qu’il m’aime beaucoup mais ce sera un an de dérangé, après ou il aimerait ailleurs ou il m’aimerait tranquillement ou du moins comme je le voudrais. Et il faut de l’argent, dans le cas où il aimerait ailleurs. Da

У всьому цьому я не зважаю на власне серце. Не можна все передбачити, та й усяко буває... та й це, можливо, ніколи не станеться. А може, це буде Кассаньяк... А якщо я заміжня? Що ж, я порвала б із чоловіком, не покидаючи його, якби покохала іншого аж так, що... А ще, може, мій чоловік мене зрадить, і це вельми ймовірно, і тоді в мене не буде кращих підстав лишатися лише його тінню, бо я простила б за цієї умови; ось — щодо нього, а щодо моєї совісті, його зрада розвʼяже мене від моєї клятви.

Dans tout cela je ne fais pas la part de mon cœur à moi. On ne peut pas tout prévoir, et puis ça dépend... et puis ça arrivera peut-être jamais. Et ce sera peut-être Cassagnac... Et si je suis mariée ? Eh bien je romperais avec le mari sans le quitter si j’aime l’autre au point de... Et puis peut-être que mon mari m’aura trompée, et c’est fort probable et alors je n’ai pas de meilleurs raisons pour ne rester que son ombre, car je pardonnerais à cette condition; voilà pour lui et pour ma conscience il y aura sa trahison qui me déliera de mon serment.

Усе наче гарно влаштовується отак... а непередбачуване?

Ça a l’air de bien s’arranger comme cela... et l’imprévu ?

Щойно я отримала такого листа:

Je viens de recevoir la lettre suivante:

Палац на Єлисейських полях Товариство французьких митців з улаштування щорічних виставок образотворчого мистецтва
Панно, Пишу вам просто на столі в залі журі, щоб сказати, що пастельна голівка, портрет вашої кузини, мала в журі справжній успіх. Складаю вам щирі вітання.
Мені нема потреби казати вам, що ваші картини були прийняті дуже схвально.
Цього року це справжній успіх для вас, і я дуже радий за вас.
З повагою й приязню. Тоні Робер-Флері.

Ну що? Ах. Га? А потім... Сам лист буде пришпилено тут, тільки спершу доведеться кілька днів його показувати. Ви гадаєте, що я шалію з радості. Я дуже спокійна.

Eh bien ? Ah. Ha ? Et puis... La lettre elle-même va être épinglée ici seulement il faudra que je la montre pendant quelques jours. Vous me croyez folle de joie. Je suis très calme.

Я, певно, не заслуговую на велику радість, коли така щаслива новина застає мене в такому настрої, що все це здається мені звичайним. А що пишуть це мені, то все втрачає свою вартість. Якби я знала про такого листа для Брезло чи когось іншого, я була б надзвичайно стривожена.

Je ne mérite sans doute pas d’éprouver une grande joie puisqu’une si heureuse nouvelle me trouve dans une disposition d’esprit telle que je trouve tout cela ordinaire. Et puisque c’est à moi qu’on écrit cela, cela perd toute sa valeur. Si je savais une lettre pareille à Breslau ou une autre j’en serais excessivement troublée.

Річ не в тім, що я ціную лише те, чого не маю, а в надмірній скромності. Я не вірю; якби я прийняла це за чисту монету, я була б надто задоволена, тож я стримана, як той, хто боїться, що «цього не станеться, бо це надто гарно...» Я боюся зарано радіти... І через дрібницю. Словом...

Ce n’est pas que je n’estime que ce que je n’ai pas mais c’est par une excessive modestie. Je n’ai pas foi, si je croyais cela à la lettre je serais trop contente aussi suis-je réservée comme quelqu’un qui craint que “ça n’arrivera pas parce que c’est trop beau... » Je crains de me réjouir trop tôt... Et pour pas grand chose. En somme...

Попередній запис Огляд зошита