❦
Вівторок, 20 березня 1883
Mardi 20 mars 1883
Я йду віддати свої номери Жюліанові, і ми розмовляємо понад годину, геть про все на світі.
Je vais donner mes numéros à Julian et nous causons plus d’une heure, de tout au monde.
— Тільки, добродію, нам треба підсумувати; я зроблю це двома словами: усе, що ми сказали про Бастьєна, Сен-Марсо, Мікеланджело, Папу, філософію, мистецтво, зводиться до...
— Seulement Monsieur, il faut nous résumer, jé le ferai en deux mots, tout ce que nous avons dit de Bastien, Saint Marceaux, Michel-Ange, le Pape, la philosophie, l’art se réduit à....
— Не доказуйте!... До моєї картини.
— N’achevez pas ! ... Mon tableau
— Точнісінько!
— Tout juste !
Найголовніше — це добрий номер...
L’essentiel c’est un bon numéro...
А ввечері я отримую чарівний сюрприз. Лист до мами, де їй кажуть, що, як вона не заплатить за свого брата, удадуться до розголосу й до всього. І що листи, у яких вона обіцяє заплатити, ось тут. Отакої!...
Et le soir je reçois une surprise adorable. Une lettre pour maman dans laquelle on lui dit que si elle ne paye pas pour son frère on usera de la publicité et de tout. Et que les lettres où elle promet de payer sont là. Ainsi !...
Щоразу я не можу в це повірити! А проте. Та якби ви знали, яке це боягузливе лицемірство!
Chaque fois je n’y peux croire ! Et pourtant. Mais si vous saviez quelle lâche hyprocrisie !
Вона все каже: ах! Це було колись, я була дурна, я була навіжена, я не знала світу, але тепер хіба ж я втручаюся у справи цього чоловіка! І так — історії, аж поки переконає мене... І ось тобі!
Toujours elle dit: Ah ! c’était dans le temps, j’étais bête, j’étais folle, je ne connaissais pas le monde, mais à présent est-ce que je me mêle des affaires de cet homme ! Et comme cela des histoires au point de me convaincre... Et voilà !
І все це болото — на мене... І жодного способу з нього вибратися. Жодного способу захиститися, жодного, жодного, жодного!
Et toute cette boue est pour moi... Et aucun moyen d’en sortir. Aucun moyen de défense, aucun, aucun, aucun !
Я перехоплюю листа, я влаштовую сцену. А потім? Я просиділа невідомо скільки на сходинках, приголомшена, у розпачі, нестямна. Цей чоловік обіцяє купу «неприємностей», як не заплатять. Річ не в тім, щоб заплатити!!! А в тім, щоб уплутатися в цей бруд! Мати справу з усіма цими підлотами готельників, кредиторів, шинкарів... з [Сторінки 136–140 рукопису видерто]... і я б їх навіть поважала, бо я боюся Бога, можливо, тому, що... Як нещасні люди й надто биті собаки, що бояться всього.
J’attrape une lettre, je fais une scène. Et après ? Je suis restée je ne sais combien de temps assise sur les marches de l’escalier assommée, désespérée, éperdue. Cet homme promet un tas de « désagréments » si on ne paie pas. Ce n’est pas de payer !!! Mais se mêler à cette saleté ! Avoir affaire à toutes ces infamies d’hôteliers, de créanciers, de cafetiers... de [Pages 136 à 140 du manuscrit arrachées]... et je les respecterais même car moi je crains Dieu, peut-être parce que... Comme les gens malheureux et les chiens trop battus qui ont peur de tout.