❦
Четвер, 15 березня 1883
Jeudi 15 mars 1883
Ось. Скінчено. О третій я ще працювала, але всі поприходили, і довелося облишити. Пані й панна Канробер, Аліса, Божидар, Алексіс, принцеса, Аббема, пані Каншина. А Тоні приходив зранку.
Voilà. C’est fini. A trois heures je travaillais encore mais tout le monde est arrivé et il a fallu laisser. Mme et Mlle Canrobert, Alice, Bojidar, Alexis, la princesse, Abbema, Mme Kanchine. Et Tony est venu dans la matinée.
Усе це товариство їде до Бастьєна подивитися картину: «Кохання на селі»1. У саду — дівчина зі спини, з опущеною головою, тримаючи квітку в руці, вона спирається на живопліт; по цей бік живоплоту — юнак анфас, очі опущені, він дивиться на свої пальці, які мне. Це сповнено пронизливої поезії й вишуканого почуття. Що ж до виконання, то його наче й немає.
Toute cette société va chez Bastien voir le tableau: « L’amour au village ». Dans un verger une jeune fille de dos la tête baissée, tenant une fleur à la main, elle s’appuie à une haie; de ce côté de la haie un jeune homme vu de face, les yeux baissés et regardant ses doigts qu’il tourmente. C’est d’une poésie pénétrante et d’un sentiment exquis. Pour ce qui est de l’exécution il n’y en a pas.
Це сама природа. Немає малярства, немає мазків пензля. Це сама природа. Перед нею хочеться впасти навколішки. Та й не лише ця картина, а й ескізи та етюди праворуч і ліворуч, які довершують захват, що його викликає цей дивовижний талант. Є маленький портрет пані Друе, старого ангела-охоронця Віктора Гюго, — диво правдивості, почуття, схожості; жодна з його картин не схожа на іншу навіть здалеку, це живі істоти, що проходять у вас перед очима. Це не маляр, це поет, це психолог, це метафізик, це творець. Його власний портрет, що в куточку, — шедевр. А він іще не все віддав, тобто більше чи краще за зроблене ним зробити не можна, але ми чекаємо від нього великої картини, де він сягне таких висот, що ніхто вже не посміє заперечувати його генія. Дівчинка зі спини, з двома короткими косами й квіткою в руці, — це поема. Це справді великий геній. Веласкес малював так само добре, як він, але був лише розумним малярем.
C’est la nature même. Il n’y a pas de peinture, il n’y a pas de coups de brosses. C’est la nature même. C’est à tomber à genoux devant. Mais pas seulement ce tableau, des esquisses et des études à droite et à gauche qui complètent le sentiment d’admiration qu’inspire ce talent merveilleux. Il y a un petit portrait de Mme Drouet, le vieil ange gardien de Victor Hugo qui est un miracle de vérité, de sentiments, de ressemblance; aucune de ses peintures ne se ressemblent même de loin, ce sont des êtres vivants qui passent sous vos yeux. Ce n’est pas un peintre, c’est un poète, c’est un psychologue, c’est un métaphysicien, c’est un créateur. Son portrait à lui qui est là dans un coin est un chef-d’œuvre. Et il n’a pas encore tout donné, c’est-à-dire qu’on ne peut pas faire plus ou mieux que ce qu’il a fait, mais nous l’attendons à un grand tableau où il atteindra de telles hauteurs que personne n’osera plus nier son génie. La fillette vue de dos avec ses deux nattes courtes et sa fleur à la main est un poème. C’est un grand génie vraiment. Vélasquez peignait aussi bien que lui mais ce n’était qu’un peintre intelligent.
А Бастьєн — піднесений митець, творець, психолог. І він гарний.
Tandis que Bastien est un sublime artiste, un créateur, un psychologue. Et il est beau.
Потім ми йдемо дивитися, як заносять картини до Палацу. Іде сніг; Брезло стоїть навпроти нас.
Nous allons ensuite voir entrer les tableaux au Palais. Il neige; Breslau est là en face de nous.
Еміль Бастьєн теж надсилає краєвид, дуже гарний; якби не його брат, у нього був би певний талант.
Emile Bastien envoie aussi un paysage très bien, sans son frère il aurait un certain talent.
Ви й не уявляєте, що в нас удома коїться.
Vous ne savez pas de quoi il retourne à la maison.
Щойно помітили, що Алексіс княжого роду, що його кузен Пʼєр днями стане королем Сербії, бо Росія скине Мілана, і що мені таки слід було б вийти за Алексіса. Так, про це вдома говорять уже два дні. Вирішили, певно, що ось мені вже двадцять чотири роки й невиліковна хвороба і що мені справді пора влаштувати своє життя.
On vient de s’apercevoir qu’Alexis est de maison princière, que son cousin Pierre va être un de ces jours roi de Serbie car la Russie renversera Milan, et que je devrais bien moi épouser Alexis. Oui on en parle à la maison depuis deux jours. On s’est dit sans doute que me voilà vingt-quatre ans et une maladie incurable et que vraiment je devrais faire une fin.
Отже... Звісно, вийти заміж мені важко, бо неодмінні умови — це імʼя, певний статок і добрий хлопець, який лишить мені свободу. Особливо останнє. Я вийшла б заміж, аби мати змогу їздити туди-сюди заради потреб мого мистецтва.
Donc... Sans doute il est difficile que je me marie car les conditions indispensables sont un nom, une certaine fortune et un bon garçon qui me laisse libre. Ce dernier surtout. Je me marierais pour pouvoir aller et venir pour les besoins de mon art.
Зватися княгинею з приємним чоловіком, добрим хлопцем, словʼянином, який дивитиметься на мене як на диво й не докучатиме мені. І який матиме пʼятдесят тисяч франків ренти — як на сучасного князя це непогано, бо зазвичай вони без шеляга. Ось що вирішили вдома. Я ж нічого не кажу. Я хотіла б бути незалежною й мати талант.
S’appeler princesse avec un mari agréable, bon garçon, slave, qui me regardera comme une merveille et qui ne m’embêtera pas. Et qui aura cinqante mille francs de rente pour un prince moderne ce n’est pas mal car d’habitude ils n’ont pas le sou. Voilà ce qu’on s’est dit à la maison. Moi je ne dis rien. Je voudrais être indépendante et avoir du talent.
Ніхто ще не проникав глибше в дійсність життя, ніж Бастьєн. Немає нічого величнішого, піднесенішого, дивовижніше людяного. Натуральні розміри роблять правдивість його картин ще разючішою.
Jamais personne n’est entré plus avant dans la réalité de la vie que Bastien. Rien n’est plus grand, plus élevé, plus admirablement humain. Les dimensions naturelles contribuent encore à rendre plus saisissante la vérité de ses tableaux.
Кого ви мені назвете? Італійців? Та вони, звісно, умовні. Є серед них піднесені, але неминуче рутинні, та й... це не бере нас за серце, за душу, за розум.
Qui me citerez-vous ? Les Italiens ? et naturellement conventionnels. Il y en a de sublimes mais forcément routiniers et puis... cela ne nous prend pas au cœur, à l’âme, à l’esprit.
Іспанців? Блискучі й чарівні. Французи — блискучі, драматичні чи академічні... Мілле, Бретон — поети, безперечно. Але Бастьєн поєднав усе. І він король над усіма не лише завдяки своєму чудесному виконанню, а й завдяки глибині та інтенсивності почуття. Спостережливість далі не сягне, а геній спостережливості — це майже весь людський геній, сказав Бальзак. Я пишу, сидячи на підлозі, перед тим як лягти, мусила я розповісти все це.
Les Espagnols ? Brillants et charmants. Les Français brillants, dramatiques ou académiques... Millet, Breton sont des poètes sans doute. Mais Bastien a tout réuni. Et il est le roi de tous non seulement par son exécution miraculeuse, par la profonde et l’intensité du sentiment. On ne peut pousser plus loin l’observation et le génie de l’observation est presque tout le génie humain a dit Balzac. J’écris assise par terre au moment de me coucher, il a fallu que je raconte tout ça.
Це геній.
C’est un génie.
Енгельгардти, принцеса й Алексіс обідали тут. Бастьєн — геній.
Les Engelhardt, la princesse et Alexis ont dîné ici. Bastien est un génie.
Примітки
«Кохання на селі» (LʼAmour au village, 1882) — картина Жюля Бастьєна-Лепажа: сільські дівчина й хлопець по обидва боки садової огорожі; виставлена в Салоні 1883 року, нині в Державному музеї образотворчих мистецтв імені Пушкіна в Москві. ↩