❦
Неділя, 11 березня 1883
Dimanche 11 mars 1883
Сьогодні ввечері мій батько поїхав! Яке щастя. Зі своєю сестрою і з Полем. Ці люди — паскудні люди або щось близьке до того.
Ce soir mon père est parti ! Quelle chance. Avec sa sœur et avec Paul. Ces gens-là sont de sales gens ou à peu près.
Чи знаєте ви, що вони взяли перший клас собі, а Полеві — другий? Що ви на це? Це багато про що промовляє.
Savez-vous qu’ils ont pris des premières classes pour eux et une deuxième pour Paul ? Qu’en dites-vous ? C’est une lueur.
А втім, поведінка цього добродія тут була щось неймовірне. Щодо Поля, то це славний хлопець, якого дружина робить дуже нещасним. Але цей добродій, мій батько... Він поводився як благодійник, та ще й нечемний, а якщо хтось і може грати роль благодійника, то аж ніяк не він. Статок і здоровʼя зруйновані, вдача нестерпна — і раптом знайти уважну, любʼязну, привітну родину... Бо біля нього упадали з усіх сил. А побачивши все це, він вирішив, що можна сісти всім на голову.
Du reste la conduite de ce monsieur ici a été extraordinaire. Quant à Paul c’est un brave garçon que sa femme rend bien malheureux. Mais ce monsieur mon père... Il s’est conduit comme un bienfaiteur peu délicat et s’il y a quelqu’un qui puisse jouer le rôle de bienfaiteur, ce n’est certes pas lui. Fortune et santé détruites, caractère insupportable et retrouver tout à coup une famille attentive, aimable, gracieuse... Car on a été aux petits soins auprès de lui. Et lorsqu’il a vu tout ça il s’est dit qu’on pouvait s’asseoir sur tout le monde.
Тобто! Ні! Бувають же речі в житті! Досі він ніколи не бачив порядного, згуртованого товариства, елегантного салону. Це ми... увели його до людей, яких знаємо тут. До Парижа він задовольнявся трьома пʼяницями й шістьма міщанками з Полтави... І це він повчає!... Він проїв понад мільйон і ніде не зумів завести знайомств, окрім тієї ницої Полтави і...
C’est-à-dire ! Non ! Il y a des choses dans la vie ! Jusqu’à présent il n’avait jamais vu du monde propre uni, un salon élégant. C’est nous qui... l’avons fait entrer chez les gens que nous connaissons ici. Jusqu’à Paris il s’était contenté des trois ivrognes et six bourgeoises de Poltava... Et c’est lui qui tranche !... Il a mangé plus d’un million et n’a pas su se créer des relations nulle part sauf l’ignoble Poltava et...
А коли він побачив тут, що на мене кричати не можна, почалися шалені напади люті, на які я відповіла найвеличнішою зневагою. Зрештою, від того дня, коли він підвищив на мене голос і був грубий, усе скінчено. Я заходила до його кімнати, гадаючи, що він помирає, але все вже скінчено. Він нічого не зробив, щоб його любили чи поважали — ні морально, ні матеріально. Нічого. І щоб я ще корилася зухвалості цього добродія.
Et lorsqu’il a vu ici qu’on ne pouvait pas crier contre moi ça a été des rages folles auxquelles j’ai répondu par le plus magnifique dédain. Du reste depuis le jour où il a élevé la voix contre moi et a été grossier tout est fini. Je suis rentrée dans sa chambre le croyant mourant, mais tout est bien fini. Il n’a rien fait pour se faire aimer ou respecter ni moralement ni matériellement. Rien. Et je me serais pliée aux insolences de ce monsieur.
Ніколи. Тож я навіть рада, що він поїхав.
Jamais. Aussi j’aime autant qu’il soit parti.