❦
Понеділок, 26 лютого 1883
Lundi 26 février 1883
Принцеса Ерістова й Поль прибули сьогодні зранку з Росії — я викликала їх телеграмою, бо мій батько дуже хворий, але йому, здається, трохи краще, словом, серйозної небезпеки немає.
La princesse Eristoff et Paul sont arrivés ce matin de Russie, appelés par une dépêche de moi, car mon père est très malade, mais il va un peu mieux je crois, enfin il n’y a pas de danger sérieux.
У нас на обіді російський священник і архітектор. Цілий вечір я в ударі молоти дурниці, це ціла злива пустощів і дитячих витівок щодо справжнього Бастьєна; звинувачення, вигадки, зневага й похвали; цей чудовий Еміль ковтає все. Він із дивовижною легкістю клює на гачок. Пішов він приголомшений і отетерілий, а я добрих дві години просиділа у великому кріслі, нещадно з нього кепкуючи: так-бо весело з тим, хто все сприймає всерйоз. Дотепності в цього хлопця немає. Але чесний і вірний!
Nous avons le prêtre russe et l’architecte à dîner. Je suis en veine de dire des folies toute la soirée, c’est un flot de gamineries et d’enfantillages à propos du vrai Bastien; des accusations, des inventions, des mépris et des louanges; cet excellent Emile gobe tout. Il monte à l’arbre avec facilité étonnante. Il est parti ahuri et abruti, je suis restée bien deux heures dans un grand fauteuil à le blaguer abominablement, c’est que c’est très amusant quelqu’un qui prend tout au sérieux. Il n’a pas d’esprit ce garçon. Mais honnête et loyal !
Ах! Ще й як! Коли наблизилася одинадцята, ми усамітнилися — Діна, я і він, — і я викликала його на розмову про Картрайт і компанію. Зрештою, він каже, що якби тоді знав нас так, як тепер, то взяв би мене за плечі й виставив за двері з того салону... Який нічим не нагадує салону, де штовхаєшся ліктями... Де немає жодної мистецької дрібнички, яка не була б ганебним сувеніром. У хвилину серйозності я гірко поскаржилася на прикрощі, яких ми зазнали через Бастьєна. Зрештою, чому, з якого приводу, чому, чому, чому?
Ah ! tout plein. Comme il se faisait près de onze heures nous nous sommes isolés, Dina, moi et lui et je l’ai fait parler sur Cartwright et compagnie. Enfin il dit que si alors il nous connaissait comme maintenant il m’aurait prise par les épaules et mise dehors, de ce salon... Qui n’a rien d’un salon, où l’on coudoie... Où il n’y a pas un bibelot d’art qui ne soit un souvenir honteux. Pendant une éclaircie de sérieux je me suis plainte amèrement des ennuis que nous avons eu à propos de Bastien. Enfin, pourquoi, à quel propos, pourquoi, pourquoi, pourquoi ?
Оскільки деяких речей сказати неможливо, він каже, що все це лише через те місце, де ми зустрілися.
Comme il est impossible de dire certaines choses, il dit que cela tient uniquement à l’endroit où nous nous sommes rencontrés.
Що ці жінки... ніколи не мали б зі мною знайомитися тощо.
Que ces femmes... N’auraient jamais dû me connaître etc.
Словом, ясніше пояснитися ми не можемо. Тільки от у нього мимоволі вихопилася усмішка. Але я нарікаю найбільше на те, що він, справжній, уявив собі, ніби ми такі вискочні, що прагнемо прикрашати ним наші вечори тощо.
Enfin, nous ne pouvons nous expliquer mieux. Seulement il a laissé échapper un sourire. Mais je me plains surtout de ce qu’il se soit imaginé, lui le vrai que nous sommes assez rastaquouères pour désirer d’en orner nos soirées etc.
Зрештою, усе закінчується жартами, єдина авторка яких — я, та ще одним заяложеним дотепом, що набрид мені й самій. Але мені до вподоби вдавати дитину, дівчиську, а ще я хочу чистоти всюди й знати не хочу, що на землі є зло.
Enfin tout fini par des plaisanteries dont je suis seule l’auteur, ainsi que d’une scie dont j’avais assez moi-même. Mais ça m’amuse de poser pour l’enfant, la gamine, et puis je veux des puretés partout et ne veux point savoir qu’il y a du mal sur la terre.