Неділя, 21 січня 1883

Цього разу ми виїжджаємо самі — до Ґавіні, до Жідів, до Фітц-Джеймсів, до Етенсель тощо.
Пані де Байоль обідає в нас і майже розвіює наші сумніви щодо листів-відкликань.
Авторкою їх буцімто є пані Маккей (не та незмірно багата) — Маккей Бастьєнова.
А ось чому. Усіх цих світських дам — Картрайт тощо — відкликали; ми цього року їх не запрошували, а інших осіб, торішніх і цього року не запрошених, теж відкликали, а потім і наших найвідоміших друзів.
Найбільше схиляють до цієї думки саме імена дам із кола тих американок сумнівного штибу, не запрошених, але відкликаних, бо торік ми запрошували Картрайт, графиню де Барі та Барджильї.
Барі — законна дружина брата неаполітанського короля, але колишня статистка Опери і... Що до Картрайт, то я її запросила, але збиралася так чи інакше її відкликати, щоб не нажити собі ворога... Та я переказую це з балакучістю консьєржки; словом, ці підозри підтверджує те, що в домі пані де Барі при Байоль казали, ніби Маккей розлючена й ревнива, що Бастьєн відгукувався про панну Башкирцеву в улесливих виразах і часто туди ходить, і що їй варто стерегтися, бо Маккей — жінка дуже лиха й здатна на все, і що вона має мене за дуже небезпечну... І що вона дорожить своїм Бастьєном. І що при кількох особах вона з досадою казала, ніби цей вечір не вдасться й нікого там не буде. Словом, ось я й маю на руках цілу історію з Бастьєном. Цей бовдур Бастьєн сказав — чи це кажуть, — що вважає мене обдарованою, чарівною... Хіба ж я знаю. На цьому ще вигадають якусь підлоту. А поки що це мене страшенно тішить.
Цю жінку, мабуть, звуть Стефані.
Думка, що в нього через мене були сімейні сцени, дуже кумедна. Боже мій, чи ж ми досить невинні? Небо не чистіше... Але Стефані дорожить своїм Бастьєном; вона має рацію дорожити, та помиляється, боячись мене, бо я надто честолюбна, щоб удовольнитися цим великим талантом...
Картрайт розпусна, але добра жінка, тоді як Стефані страшенно лиха й найбруднішої моралі... Це жахлива жінка... Чоловіки казали про це мамі...
Словом, це мене тішить.