П'ятниця, 19 січня 1883

Я силую себе якнайкраще намалювати руку, і від цього мене мало не нудить.
Що ж я матиму на Салоні?
Портрет Діни й портрет малої Перонне? Лишилося якихось два місяці. Це жалюгідно.
Я не можу вибратися з розпочатого етюду... А занадто впиратися — ні до чого не веде... Я від нього втомилася й однаково хочу продовжувати.
Каяття за змарнований день бентежить мене й переслідує аж до ліжка, і я мушу прийняти снодійне, щоб не думати. Лише низка отаких зусиль може дати добрий результат... Леле, що завгодно у світі, аби лиш я виставила щось гідне...