❦
Понеділок, 11 грудня 1882
Lundi 11 décembre 1882
Сен-Марсо1 приходив!!!
Saint Marceaux est venu !!!
Ви знаєте, що наразі моя поза — підносити його до небес. Бог, Мікеланджело й Сен-Марсо.
Vous savez que pour le moment ma pose consiste à l’élever aux cieux. Dieu, Michel-Ange et Saint Marceaux.
Я просила в нього адресу його газівника, він дуже любʼязно відповів, а я подякувала, попросивши дозволу побачити, що він робить у себе. І він прийшов саме за десять хвилин до того, як я повернулася. Ну хіба ж не прикро? Я стільки наговорила позавчора, що під впливом цієї пози пишу йому на своїй візитівці ці претензійні слова:
Je lui avais demandé l’adresse de son gazier, il a très gentiment répondu et je l’ai remercié en demandant à voir ce qu’il fait chez lui. Et il est venu juste dix minutes avant que je rentre. C’est-y vexant ? J’en ai tant dit avant-hier que sous l’influence de cette pose je lui écris sur ma carte ces mots prétentieux :
Переписаний лист · Carte de Marie laissée à un visiteur, décembre 1882Прикро, що розминулася з вами... Але, може, ви прийшли в надії нікого не застати й у такий спосіб уникнути візиту до вашої майстерні?Désolée de vous avoir manqué... Mais vous êtes peut-être venu dans l’espoir de ne trouver personne et d’éviter ainsi une visite à votre atelier ?Якщо я даремно приписую вам таку чорну душу, доведіть це, завітавши котрогось дня між шостою й сьомою. У мами ще немає прийомного дня..Si j’ai tort de vous supposer l’âme aussi noire prouvez-le en revenant un de ces jours entre six et sept heures. Maman n’a pas encore de jour..
Бувають хвилини, коли життя видається таким сумним, таким чорним, таким порожнім, що почуваєшся пропащою — і сама не знаєш чому.
Il y a des moments où la vie paraît si triste, si noire, si vide, qu’on se sent perdu on ne sait pas pourqoi.
Примітки
Рене де Сен-Марсо (1845–1915) — французький скульптор. ↩