❦
Четвер, 7 грудня 1882
Jeudi 7 décembre 1882
Ми хвилину побалакали з Жюліаном, але вже без отих довгих розмов... Немає поживи, усе вже сказано, ми чекаємо, коли я працюватиму й творитиму. А проте я дорікаю йому за несправедливість, а радше за те, як він узявся мене підганяти...
Nous avons un instant causé avec Julian mais plus de ces longues causeries... Il n’y a pas d’aliments, tout a été dit, nous attendons que je travaille et produise. Pourtant je lui reproche son injustice ou plutôt la façon dont il s’y prend pour me faire marcher...
Він каже, що надає моїм успіхам тим більшої ваги, що скрізь оголошував мене знаменитістю, дивом, яке ось-ось має розквітнути, — і нате! Я обманула його сподівання. Я б залюбки повірила, як він, що це моя провина, що це через те, що я погано працювала. Зрештою, я зі сміхом кажу йому про своє розчарування, він теж обманув мої сподівання, він мене не розуміє, недооцінює, приписує мені ниці почуття, бо, уявіть собі, цей чоловік гадає, що я на нього дмуся, коли він критикує деякі мої етюди?!
Il dit qu’il attache à mes succès une importance d’autant plus grande qu’il m’a annoncé partout comme une célébrité, un prodige qui allait éclore incessamment et crac ! Je lui manque dans la main. Je voudrais bien croire comme lui que c’est ma faute, que c’est parce que j’ai mal travaillé. Enfin je lui dis en riant ma désillusion, lui aussi m’a manqué dans la main, il ne me comprend pas, me méconnaît, me prête des sentiments vulgaires, car figurez-vous que cet homme croit que je le boude quand il critique quelques unes de mes études ? !
Може, тому, що останнім часом я уникала тих довгих суперечок і дружніх перепалок, що часом тримали нас по дві години; та невже він справді може гадати, ніби я серджуся на нього за те, що мені погано повелося і що я не досягаю більших успіхів?
Peut-être parce que ces derniers temps j’évitais ces longues discussions et ces querelles amicales qui nous tenaient deux heures quelquefois, mais peut-il vraiment croire que je lui en veuille à lui d’avoir mal réussi et de ne pas faire plus de progrès ?
Розчавлена й знищена власним безсиллям, я просто не мала настрою на дотепні розмови, ось і все. Моя пастель піде в один клуб1, а потім на Салон, «це річ найвищого ґатунку», — каже старий Жюліан, і мені кортить кинутися йому на шию.
Ecrasée et anéantie par mon impuisance je n’avais pas le cœur aux conversations spirituelles voilà tout. Mon pastel ira dans un Cercle puis au Salon, « c’est une chose de première ordre » dit le père Julian et j’ai envie de lui sauter au cou.
Що ж, треба написати картину, «яка спиняє митців». Та зроблю я її ще не зараз. Ах! Господи, якби я могла повірити, що, працюючи, я цього досягну! Це додало б мені мужності. Але зараз мені здається, що я ніколи не зможу. Я працюю погано, я знаю, так, це правда, після «Ірми» я брьохалася в дощі зі старим Шарлем2, а потім поїхала до Росії, разом три місяці отупіння. А три місяці — це дванадцять етюдів, дванадцять торсів у натуральну величину чи дванадцять композицій у півнатуру. Я ніколи в житті не зробила чотирьох поспіль. Жюліан має рацію, тому мені й кортіло його обняти.
Eh bien il faut faire un tableau « qui arrête les artistes ». Et ce n’est pas encore à présent que je le ferai. Ah ! Seigneur, si je pouvais croire qu’en travaillant j’y arriverai ! Ça me donnerait du courage. Mais il me semble à présent que je ne pourrai jamais. Je travaille mal, je sais, oui c’est vrai, depuis Irma j’ai pataugé dans la pluie avec le père Charles et puis j’ai été en Russie, total trois mois d’abrutissement. Et trois mois représentent douze études, douze torses grandeur nature ou douze ensembles demi-nature. Je n’en ai jamais de ma vie fait quatre de suite. Julian a raison,aussi j’avais envie de l’embrasser.
Він каже, що я не зможу зробити так, як у провалі Брезло (то був портрет священника й невелика картина). Але я ж цілий рік була хвора!
Il dit que je ne pourrai pas faire comme le four de Breslau (c’était un portrait de prêtre et un petit tableau). Mais j’ai été malade un an !
Примітки
Паризький клуб (cercle): кілька клубів щозими влаштовували виставки творів своїх членів і гостей, ще до Салону. ↩
Старий Шарль — старий, якого Марі писала на пленері під дощем. ↩