❦
Понеділок, 27 листопада 1882
Lundi 27 novembre 1882
Я не беру участі в конкурсі, але все одно працюю в майстерні, одна учениця позує мені, та ще й охоче, бо я віддам їй цей етюд.
Je ne fais pas le concours mais je travaille tout de même à l’atelier, une élève pose pour moi et volontiers car je lui donnerai l’étude.
Знищена Жюліаном, я не сміла попросити про це нікого, гадаючи, що це було б смішно з боку того, хто на дні, хто вже нічого не робить, хто тощо, тощо.
Anéantie par Julian je n’osais le demander à personne croyant que ce serait ridicule de la part de quelqu’un qui est dans l’eau, qui ne fait plus rien, qui etc. etc.
Тепер, коли він уже не може казати, що я нічого не роблю, бо я працюю в його клятій крамничці, він каже, що я тільки вдаю. Це обертається на приспів. Позавчора він каже, що я нічого не роблю всього лише два роки.
Maintenant qu’il ne peut plus dire que je ne fais rien parce que je travaille dans sa sale boutique, il dit que je fais semblant. Cela tourne à la scie. Avant-hier il dit qu’il n’y a que deux ans que je ne fais rien.
За ці два роки я пʼять місяців була хвора, а ще шість одужувала чи гарячкувала. За той час, що лишився, я зробила картину для Салону, жінку в натуральну величину на пленері в Росії, старого з Ніцци, «Терезу», «Ірму», «Діну».1 Це з великих картин; не рахую досить численних етюдів. Хай це й погано, не сперечаюся, але час над цим згаяв не якийсь там мій швець.
De ces deux années, j’ai été malade cinq mois, et convalescente ou fiévreuse six. Dans ce qui reste de temps j’ai fait le tableau du Salon, une femme grandeur nature en plein air en Russie, le vieux de Nice, Thérèse, Irma, Dina. Voilà pour les grands tableaux; je ne compte pas les études assez nombreuses. Que ce soit mauvais je veux bien, mais ce n’est pas mon cordonnier qui y a passé son temps.
Зрештою, він вважає, що це має мене підстьобувати і що це, можливо, дотепно. Це доводить до сказу. Безперечно, мені не так пощастило, як Брезло, що живе в маленькому мистецькому гуртку, де кожне слово, кожен крок щось додають до навчання. Та присягаюся вам, що я роблю все, що можу, в тому дурному, виснажливому й невіглаському середовищі, в якому опинилася.
Enfin il trouve que cela doit me stimuler et que c’est peut-être spirituel. C’est exaspérant. Sans doute je ne suis pas favorisée comme Breslau qui vit dans un petit cénacle artistique et ou chaque parole, chaque pas rapportent quelque chose à l’étude. Mais je vous jure que je fais ce que je peux dans le milieu bête, énervant et ignorant où je me trouve.
У мене, безперечно, відбирають час, скажімо, вечорами, які Брезло використовує на рисунок, на композицію тощо, а мене відволікають і смикають бовдури, що мене оточують.
On me fait perdre du temps sans doute le soir, par exemple que Breslau emploie à dessiner, à composer etc., moi je suis distraite et tiraillée par les imbéciles qui m’entourent.
Середовище — це половина таланту, поки ти ще учениця; усе це надає мені вигляду холодної люті або ж відстороненості, бо мене не відпускає одна думка.
Le milieu c’est la moitié du talent, pendant la phase où on est élève, tout cela me donne une contenance de rage froide ou bien qui paraît détachée à force d’avoir une idée fixe.
Якби я не боялася накликати на себе ще лиха, я сказала б, що Бог несправедливий... Утім, ні, навіщо... Я бридка сама собі, я погладшала, плечі й без того вже були доволі широкі, руки міцні, але без колишньої пружності, а груди більшають. Я стаю мерзенна, нестерпна, я себе ненавиджу.
Si je ne craignais de m’attirer d’autres horreurs je dirais que Dieu n’est pas juste... Au fait non, pourquoi... J’ai horreur de moi, j’ai engraissé, les épaules étaient déjà assez larges sans cela, les bras sont forts sans la fermeté d’avant et la poitrine grossit. Je deviens ignoble, atroce, je me hais.
Примітки
Великі полотна цих двох років: салонна картина, жінка в натуральну величину, написана на пленері в Росії (літо 1882), старий із Ніцци та портрети Терези, Ірми (La Parisienne) й Діни. ↩