❦
Понеділок, 6 листопада 1882
Lundi 6 novembre 1882
Ми виїхали вчора, і ось ми в цій мерзенній Полтаві.
Nous sommes partis hier et nous voilà dans cet ignoble Poltava.
Тато — якщо я кажу «тато», то лише тому, що це коротко, а зовсім не з ніжності, — отже, тато, у великій скруті з грішми й тяжко хворий, мучить нас зволікання. Ми б залюбки втекли без нього, але казали б усілякі гидоти, бо він дуже хворий.
Papa, si je dis papa c’est que c’est court mais nullement par affection, donc papa très embarrassé d’argent et très malade nous martyrise lenteurs. Nous aurions bien filé sans lui mais on dirait des abominations parce qu’il est très malade.
Ніхто не зрозумів би, яка це для мене мука — гаяти стільки часу, і яка може бути з того розпука. Ах! це справді востаннє, присягаюся. Ну та годі.
Personne ne comprendrait quelle torture c’est pour moi de perdre tant de temps et le désespoir qui peut en résulter. Ah ! c’est bien la dernière fois, je le jure. Enfin.
Він знає, як я хочу їхати, і, щоб довести, що він мене не слухається, чинить перешкоди й влаштовує історії. Він залишив свій багаж у Гавронцях, а в його камердинера немає паспорта... Звісно, він не розуміє, яку вагу мають для мене ці затримки, — так, я хочу вірити, що він цього не розуміє. Є таке прислівʼя, що як посадиш свиню за стіл, вона й усі чотири ноги в миски постромляє. Через те, що я приїхала й чотири тижні була любʼязна, він уявляє собі, що так може тривати завжди і що я виїжджатиму за кордон лише вряди-годи.
Il sait à quel point je veux partir et pour prouver qu’il ne m’obéit pas il fait des difficultés et des histoires. Il a laissé son bagage à Gavronzy et son valet de chambre n’a pas de passeport... Certainement il ne comprend pas de quelle importance ces retards sont pour moi, oui je veux croire qu’il ne le comprend pas. Il y a un proverbe qui dit que si vous asseyez un cochon à table il mettra ses quatre pattes dans les plats. Parce que je suis venue et que j’ai été gentille quatre semaines il s’imagine que cela peut toujours durer et que je pourrai n’aller à l’étranger que de temps en temps.
Ах! дурень, тварюка, бовдур.
Ah ! le sot, l’animal, l’imbécile.
Мерзенна діра, а не місто, жахливі, брудні й дурні мешканці, грубі, неуки й розбещені. А вже всі ці росіяни! Словʼянська раса є фальшива, боягузлива1. Кажуть про російську щирість. Оце так добрий жарт; росіяни підступні, як раби, фальшиві й брехливі, з виглядом «бери все моє серце» та з широтою, дно якої видно дуже скоро.
Ignoble trou de ville, horribles, sales et stupides habitants, grossiers, ignorants et corrompus. Et tous les Russes donc ! La race slave est fausse, est lâche. On parle de la franchise russe. En voilà une bonne plaisanterie; les Russes sont sournois comme des esclaves, faux et menteurs avec des apparences de prends-tout-mon-cœur et une expansion dont on voit bien vite le fond.
Ах! Боже мій, мене охоплює шалений страх, що я більше не побачу Парижа...
Ah ! mon Dieu il me prend des peurs folles que je ne verrai plus Paris...
Ми снідали в Олександра, а дні минають у лупцюванні Мічки, якому я сьогодні ввечері дала справжнього ляпаса. Тут Олександр, його дружина, Етьєн; Поль зі своєю половиною, Микола, Мічка, Діна, її мати... Усі вони більш-менш у сварці одне з одним, але збираються в нас.
Nous avons déjeuné chez Alexandre et les journées se passent à battre Michka auquel j’ai donné ce soir un soufflet véritable. Il y a Alexandre, sa femme, Etienne; Paul et sa moitié, Nicolas, Michka, Dina, sa mère... Tout ça est plus ou moins brouillé ensemble mais on se rencontre chez nous.
Ах! я хочу поїхати геть!
Ah ! je veux m’en aller !
Живопис, поступ, успіх. Ах! нещасна, що ж ти для цього робиш! Ах! я його не вкраду, я його не приховаю, я його не вкраду!2
Peinture, progrès, succès. Ah ! misérable que fais-tu pour cela ! Ah ! je ne l’aurai pas volé, je ne l’aurai pas voilé, je ne l’aurai pas volé !
Чарівний розум, шляхетна снага, залізна воля! Ах! усе це я маю, бодай на доказ узяти ту страшну помсту, яку я вчинила над усесвітом, дві години просторікуючи перед Полем, його дружиною, мамою й Діною, що Полтава — місце паскудне, що її мешканці дикі й небезпечні, що в Гавронцях юшку варять із собачої сечі, що в тутешніх людей у волоссі завелися мешканці, а кузина губернатора — лише німкеня, що править йому за коханку.
Charmant esprit, noble énergie, volonté de fer ! Ah ! j’ai tout cela quand il n’y aurait pour le prouver que la terrible vengeance que j’ai tiré de l’univers en disant pendant deux heures devant Paul, sa femme, maman et Dina que Poltava est un endroit immode, que ses habitants sont sauvages et dangereux, qu’à Gavronzy le potage est fait avec du pipi de chiens, que les cheveux des gens d’ici sont habités et que la cousine du gouverneur n’est qu’une Allemande qui est sa maîtresse.
Зрештою, ці люди, певно, неспроможні зрозуміти... Париж, елегантність, слава? Навіщо це, який із того пожиток? Славетні бувають актори. Живописців знають хіба що на імʼя, а з імен називають і знають лише Рафаеля, а ще мають олеографії російських мазій, чий талант фальшивий, солодкавий і порожній, як російська вдача.
Enfin sans doute ces gens-là ne peuvent pas comprendre... Paris, l’élégance, la célébrité ? Pourquoi faire, à quoi bon ? Les acteurs sont célèbres. Les peintres ne sont connus que de nom et en fait de nom on ne cite et on ne connaît que Raphaël, et puis on a des oléographes de barbouilleurs russes dont le talent est faux, mièvre et vide comme le caractère russe.
А щодо елегантності — вони вірять лише в ту, що в харківських3 кравчинь, які мають «Паризькі моди», а наші сукні «надмірні», «перебільшені», і «справді, як на тих, хто прибув із Парижа, ми вбрані погано».
Quant à l’élégance ils ne croient qu’à celle des couturières de Harkoff qui a les « Modes de Paris » et les robes à nous sont « outrées », « exagérées » et « vraiment pour venir de Paris nous ne sommes pas bien mises ».
То як же ви хочете, щоб тут розуміли, як я страждаю, сидячи склавши руки чи заклопотана хіба що лупцюванням Мічки?
Comment voulez-vous donc qu’on comprenne ce que je souffre à rester ici les bras croisés ou occupés à rosser Michka ?
Примітки
Марія народилася 1858 року в Гавронцях біля Полтави, тож ця тирада спрямована проти її власних земляків. Вона щойно приїхала до Полтави, де хворий батько затримує її повернення до Парижа, якого вона так прагне; двома абзацами нижче вона називає двогодинну промову такого самого штибу, виголошену перед родиною, своєю «страшною помстою» світові. ↩
«Je ne lʼaurai pas volé» — «я це заслужу». Середній варіант, «voilé», може бути опискою замість «volé». ↩
Харків — велике місто на північному сході України. ↩