❦
Четвер, 5 жовтня 1882
Jeudi 5 octobre 1882
Ця дурепа тітка впирається, як осел. Вона не хоче їхати до Росії, бо їй треба закінчити ту справу із Сулімою, до якої її вплутали в девʼятнадцять років, коли Жорж і Олександр надавали комусь ляпасів, а вона була при цьому присутня, і це фігурує в процесі. Тож ні, це й справді надто нестерпно. Мене ідіотства1 лютять. На щастя, мама послухала мого батька, інакше все б досі тяглося. Але найчарівніше — це те, що ці дотепні жінки ще й кажуть: навіщо вона туди їздила! Та їм відповідають: щоб позбутися цього процесу, який тепер скінчено, і ось ми спокійні! Однаково, кажуть вони, могла б і не їхати!
Cette imbécile de tante se bute comme un âne. Elle ne veut pas venir en Russie parce qu’elle a à finir cette affaire de Soulima, où elle a été mêlée à l’âge de dix-neuf ans, ou Georges et Alexandre ont donné des calottes à quelqu’un et elle était présente, et ça s’appelle au procès. Donc, non, c’est trop impatientant en vérité. Moi, les idioteries [sic] m’enragent. Heureusement que maman a écouté mon père, sans ça tout traînerait encore. Mais ce qu’il y a de ravissant c’est que ces spirituelles femmes disent aussi: pourquoi y est-elle allée! Mais leur répond-on, pour se débarasser de ce procès, qui est fini et nous voilà tranquilles ! C’est égal disent-elles, elle aurait pu ne pas y aller !
Коли люди отакі, нема чого й казати. Тільки цього разу це обурливо, бо я матиму вигляд панни, що подорожує сама. Зрештою, це неймовірно, нечувано, надзвичайно, дивовижно, що люди так печуться про все, що стосується матеріального життя, і навіть не здогадуються про життя моральне, чи суспільне, чи як хочете!
Quand on est comme ça il n’y a rien à dire. Seulement cette fois c’est révoltant parce que je vais avoir l’air d’une demoiselle qui voyage seule. Enfin c’est incroyable, inouï, extraordinaire, prodigieux qu’on ait tant de sollicitude pour tout ce qui est de la vie matérielle et qu’on ne soupçonne pas la vie morale ou sociale ou comme vous voudrez !
Через відчинене вікно зчинили б пекельний галас, а тут вона відпустила б мене саму — тобто провівши до кордону, як першого разу, і надавши подорожі підозрілого й дивного вигляду.
Pour une fenêtre ouverte on ferait un tapage d’enfer et là elle me laisserait partir, c’est-à-dire en m’accompagnant jusqu’à la frontière, comme la première fois, et en donnant au voyage un air louche et étrange.
Ах! яка прикрість, Боже мій, яка ж прикрість. О! вони дурні, вони безтямні, вони ідіотки!!!
Ah ! que c’est embêtant, mon Dieu, que c’est donc embêtant. Oh ! elles sont bêtes, elles sont inconscientes, elles sont idiotes !!!
Примітки
Слововигадка Марі: idioteries [sic]. ↩