❦
Понеділок, 18 вересня 1882
Lundi 18 septembre 1882
Соутцо, здається, мене побоюється; до того ж він тримається зі стриманістю й тактом, яких я в ньому раніше не помічала.
Soutzo a l’air de me craindre, il se tient du reste avec une réserve et un tact que je ne lui connaissais pas.
Оскільки мій бідолашний натурник захворів, я змогла повернутися близько пʼятої й застала Тоні, який шукав своє тло; ми знову говорили про пленер... Якби ви знали, яке це невпинне страждання — оці зусилля, щоб почути!! Я роблю все те, чого раніше шукала, я боюся опинятися серед людей... Це жахливо.
Mon pauvre modèle étant malade je puis rentrée vers cinq heures et j’ai trouvé Tony qui cherchait son fond, nous avons encore causé plein air... Si vous saviez quelle souffrance continuelle que ces efforts pour entendre !! Je fais tout ce que je recherchais, je crains de me trouver avec des gens... C’est atroce.
Та все ж я гадаю, що наверну дуже сірого живописця, який має честь керувати моїм сумлінням митця, і він зробить картину на пленері.
Mais enfin je crois que le très terne peintre qui a l’honneur de diriger ma conscience d’artiste sera converti par moi et fera un tableau en plein air.
Зрештою, він каже, що нічого не має проти пленеру і що на пленері пишуть, тут ми згодні. Це ще можливо. Зрештою, тлом портрета буде куток бібліотеки, який я маю намір зробити знаменитим.
Du reste il dit qu’il ne dit rien contre le plein air et qu’on peint, nous sommes d’accord. C’est encore possible. Enfin le fond du portrait représentera le coin de la bibliothèque que je me propose de rendre célèbre.
Заходячи до майстерні — ні, спершу сходи, тобто майданчик, обтягнутий червоним і прикрашений квітами й рослинами. Проходиш крізь маленький передпокій, оббитий червоним і оздоблений фотографіями картин майстрів; уже на майданчику видно Джоконду й портрет скульптора пензля Веласкеса. Заходячи до майстерні, бачиш велике вікно ліворуч, інше задраповане вікно, що виходить на балкон, перед тобою, а навпроти — галерея, хори, як хочете. Праворуч, тобто навпроти великого (північного) вікна, — проріз, що виходить у бібліотеку, у глибині якої бюро, чорне, як і вся деревʼяна обшивка; це бюро затуляє вікно, завішане вишитим саламанкським сукном та іншою східною тканиною з шовковистим виворотом; між цим вікном-бюро й вікном ліворуч (стоячи спиною до майстерні) є той куток, який я хочу зробити якомога гарнішим: там рослина із задрапованим підніжжям, гітари, дві етажерки, увінчані червоними свічками, а на цих етажерках стоять книжки, до яких удаєшся в хвилини суму чи лінощів. Бальзаки, Дюма-батько, «Поль і Вірджинія», «Рюї Блаз», Байрон, Монтень, Рабле, Данте, «Аріадна» Уїди, Гомер, Євангеліє тощо.
En entrant dans l’atelier, non d’abord l’escalier, c’est-à-dire le palier est tapissé de rouge et orné de fleurs et de plantes. On traverse une petite antichambre tendue de rouge, et ornée de photographies de tableaux de maîtres, déjà sur le palier on voit la Joconde et le portrait du sculpteur de Vélasquez. En entrant dans l’atelier la grande fenêtre se trouve à gauche, une autre fenêtre drapée donnant sur le balcon est devant vous et en face est la galerie, le chœur, ce qu’on veut. A droite c’est-à-dire en face de la grande fenêtre (du Nord) se trouve la baie donnant dans la bibliothèque du fond de laquelle est le bureau noir comme toutes les boiseries, ce bureau bouche une fenêtre fermée d’un drap de Salamanque brodé et d’une autre étoffe orientale à envers soyeux, entre cette fenêtre-bureau et la fenêtre à gauche (tournant le dos à l’atelier) se trouve le coin que je veux rendre le plus joli possible, il y a là une plante dont le pied est drapé, des guitares, deux étagères surmontées de bougies rouges, sur ces étagères se placent les livres auxquels on a recours dans les moments tristes ou de paresse. Des Balzac, des Dumas père, Paul et Virginie, Ruy Blas, Byron, Montaigne, Rabelais, Dante Ariadne d’Ouida, Homère, l’Evangile etc.
Кут займає диван, захищений від вікна ширмою з блідо-блакитного атласу, вишитою й широко задрапованою, з китицями та помпонами.
L’angle est pris par un divan, protégé de la fenêtre par un paravent de satin bleu pâle brodé et drapé largement avec des houppes et des pompons.
Решта стін укрита полицями з книжками, остання полиця увінчана квітами, які отак облямовують майже всю кімнату. Рожева лампа прибита над бюро у кутку передпокою; я звелю намалювати на стелі великого павука. Великий фотель стоїть перед бюро, інший — величезний і низький, а комод походжає між каміном, що в кутку, протилежному до того, де диван.
Le reste des murs est couvert de rayons contenant les livres, le dernier rayon est surmonté de fleurs qui font ainsi une bordure à presque toute la chambre. Une lampe rose est clouée au dessus du bureau à l’angle de l’antichambre, je vais faire peindre une grande araignée dans le plafond. Un grand fauteuil est devant le bureau, un autre énorme bas, une commode se promène entre la cheminée qui se trouve à l’angle opposé à celui du divan.
Інші сидіння, які треба буде зробити мальовничими. Але передусім жодних караманських килимів і жодних арабських мішків, що панують у всіх майстернях. Це огидно.
D’autres sièges qu’on verra à rendre pittoresques. Mais surtout pas de tapis de Karamanie et pas de sacs arabes qui reignent dans tous les ateliers. C’est odieux.
Майстерня ще не облаштована, але вже є великий диван під вікном і в кутку; добре почуваєшся лише в кутках, а щоб заокруглити кут майстерні, як і кут бібліотеки, стоїть дуже велика пальма.
L’atelier n’est pas encore arrangé, mais il y a déjà un grand divan sous la fenêtre et dans le coin, on n’est bien que dans les angles, pour arrondir celui de l’atelier comme celui de la bibliothèque il y a un très grand palmier.
Картини всюди, японська ширма, тридцять шість усіляких речей, скелет на імʼя Луїза, опудало сови над прорізом. На помості буде орган.
Des peintures partout, un paravent japonais, trente six choses, un squelette nommé Louise, une chouete empaillée au dessus de la baie. Il y aura un orgue sur l’estrade.
Що ще? на добраніч. Я описую себе з такою втіхою!... Я щойно читала Бальзака! І до речі... я сходжуся з його де Марсе, коли говорю про оте друге я, що завжди лишається незворушним глядачем перших.
Quoi encore ? bonsoir. Je me décris avec une complaisance!... Je viens de lire du Balzac ! Et à ce propos... je me rencontre avec son de Marsay lorsque je parle de ce second moi qui reste toujours spectateur impassible des premiers.
А подумати тільки, що він помер, Бальзак, і яким він був живим... Щастя кохання можна спізнати, лише кохаючи людину всеосяжного генія... У Бальзака знаходиш усе... Я така горда, що кілька разів думала так само, як він.
Et dire qu’il est mort, Balzac, et que fut-il vivant... On ne peut connaître le bonheur d’aimer qu’en aimant un homme de génie universel... Dans Balzac on trouve tout... Je suis toute fière d’avoir pensé plusieurs fois comme lui.