❦
Субота, 19 серпня 1882
Samedi 19 août 1882
Справжній Бастьєн поїхав до Дамвіллер, де пробуде пʼять місяців; архітектор приходить перепросити за старшого брата. І ми заговорили про Картрайт, і чесний архітектор, ретельно допитаний, зізнається, [що] мені не слід ходити на її вечори, що жінки, з якими я могла б там познайомитися, могли б дивитися на мене не як належить, плутати мене з певними особами і що... Загалом для девʼятнадцяти з двадцяти осіб я матиму вигляд, ніби належу до цього салону... А втім, сама Картрайт — жінка дуже мила, яку він дуже любить і яку я зможу бачити, але мало й не на людях. Так, я це й думала. Зрештою, усі нам це казали.
Le vrai Bastien est parti pour Damvillers ou il restera cinq mois, l’architecte vient me faire les excuses du grand frère. Alors nous avons causé de la Cartwright, et l’honnête architecte questionné étroitement avoue [que] je ne dois pas aller à ses soirées, que les femmes que je pourrai connaître là pourraient ne pas me regarder comme il convient, me confondre avec des personnes et que... En général pour dix neuf personnes sur vingt j’aurai l’air de faire partie de ce salon... Du reste la Cartwright elle-même est une femme très gentille et qu’il aime beaucoup et que je pourrai voir mais peu et pas devant du monde. Oui, c’est ce que je pensais. Du reste tout le monde nous a dit cela.
Це через Брезло мені закортіло побачити вродливу американку...
C’est Breslau qui a fait que j’ai voulu voir la belle Américaine...
Ах! я так страждаю від того, що я ніщо.
Ah ! je souffre tant de n’être rien.
Я працюю в саду, який цілком править мені за декорацію парку Монсо; я малюю хлопчину років дванадцяти в блузі й фартусі, він сидить на лаві й читає ілюстрований часопис, порожній кошик біля нього... Таке постійно бачиш у парку й на тутешніх вулицях.
Je travaille dans le jardin qui me donne tout à fait le décor du Parc Monceau, je fais un gamin d’une douzaine d’années avec la blouse et le tablier, assis sur un banc et lisant une feuille illustrée, son panier vide à côté de lui... On voit cela continuellement au Parc et dans les rues ici.
Коли я думаю про свою картину, якщо це ввечері, то не можу заснути. Не може бути, щоб!.. Або ж щось завадить мені її зробити!... Якби я зробила її з усією тією пристрастю, яку вкладаю в неї вже зараз, вона не могла б вийти геть поганою... Що ж... Щось та станеться... Мене приголомшує вже сама думка про це... Не може статися, щоб я зробила добру картину; я не смію про це мріяти, і від цієї думки в мене все перевертається в голові...
Quand je pense à mon tableau, si c’est le soir je ne puis m’endormir. Il est impossible que !.. Ou bien quelque chose m’empêchera de le faire !... Si je le faisais avec toute cette passion que j’y mets dès à présent, ce ne pourrait être tout à fait mauvais... Eh bien... Il arrivera des choses... Je suis bouleversée rien qu’en y pensant... Ça ne pourra pas arriver que je fasse un bon tableau, je n’ose pas y rêver et cette pensée me retourne le cerveau...
У мене в голові й портрет... Я хотіла б надіслати цю картину й портрет... Я вже бачу Діну, вона буде чудова, з ноткою таємниці, незнаного в її котячих очах; незвичайний вираз у її японських бровах і піднятих кутиках очей, щось таке, що не схоже на вираз Джоконди, але теж має свою таємницю...
J’ai aussi un portrait en tête... Je voudrais envoyer ce tableau et le portrait... Je vois déjà Dina, elle sera admirable, avec une pointe de mystère, d’inconnu dans ses yeux de chat; une expression extraordinaire dans ses sourcils de japonaise et ses yeux retroussés, je ne sais quoi qui ne ressemble pas à l’air de la Joconde mais qui a son mystère aussi...
Брезло поїхала на три місяці до Швейцарії. Вона збирається малювати маленьких селян, сказав мені Тоні. Бастьєн намалював хлопчика, тож вона зробить двох-трьох, хіба ж я не пробувала зробити трьох у Ніцці, теж услід за хлопчиком Бастьєна. Вона захоче відігратися наступного року за цьогорічний провал... Та погляньте, як буває, коли в людей однакові ідеї... я весь час маю на думці намалювати двох-трьох хлопчаків, відколи побачила Бастьєнового; у Ніцці я малювала й готувала, а потім чи то одне, чи то інше — і полотно продірявили. Брезло це зробить.
Breslau est pour trois mois en Suisse. Elle va faire des petits paysans, m’a dit Tony. Bastien a peint un petit garçon, alors elle va en faire deux ou trois, n’ai-je pas essayé d’en faire trois à Nice, toujours à la suite du petit de Bastien. Elle voudra se rattraper l’année prochaine du four de cette année... Mais voyez comme quand on a les mêmes idées... j’ai toujours en tête de peindre deux ou trois gamins depuis celui de Bastien, à Nice j’avais dessiné et préparé puis je ne sais quoi et la toile a été crevée. Breslau va le faire.
Вона лякає мене... Ах! але ж я ніщо, мені навіть нема чого боятися... адже я ніщо.
Elle me fait peur... Ah ! mais je ne suis rien, je n’ai même pas à craindre... puisque je ne suis rien.