Середа, 5 липня 1882

Мій гнів ущух, і мама вчора вийшла зі своєї кімнати при Сент-Амані. Вона їздила до Кельна на двадцять чотири години. Моя жахлива записка до батька дійшла, він відповідає телеграмою, що не просив мене нічого йому пояснювати. Одне слово, усе це огидно. Учора я цілком спокійно висловила мадам усе, що про неї думаю. Між нами все скінчено; я також попередила її, що в Росії її, можливо, приймуть не надто гостинно... Якби вона туди поїхала, усе б з'ясувалося, це очевидно, але я кажу це зі злості; а втім, вона не знає, що я вигадала.
І погодьтеся, що мій лист — це щось жахливе... А втім, за останні чотири дні я наговорила про неї і їй учора таких мерзенних речей...
А ще, відчуваючи, яка вона нещасна, я заспокоююся й вважаю, що заходжу надто далеко... Я так міркую, бо все вже минуло, але чотири дні тому... Ах! Яка гидота... І справді, ми нічого не заслуговуємо... Бо відколи немає справжніх нещасть, ми самі собі їх вигадуємо... Тепер ми з мамою бачитимемося, як колись, але... А втім, усе скінчилося вже давно, я, мабуть, із рік уже її не цілувала, і якби ми поцілувалися, це видалося б дивним — після того, як ми тільки й кажемо одна одній неприємні речі...
Коли я приходила про щось поговорити, це одразу перероджувалося на сварку, і не завжди з моєї вини. Так, коли я на щось нарікала, замість того щоб разом шукати, як поліпшити нашу долю... мені відповідали, що я шукаю лише приводу до сварки, що я маю потребу лютувати і що сама не знаю, чого хочу. Цими трьома твердженнями мене й справді доводили до люті, бо вони поверталися з будь-якого приводу, мов набридлива примовка.
Так гадали уникнути нудних розмов, а виходило ще гірше. І причіпки, і... Зрештою, що мені й казати. Усе це дуже нудно й дуже сумно. Я дійшла до того, що різко відповідаю навіть тоді, коли в мене просять найпростіших речей, — одне слово, ми вже й слова не перекинемося, як усі люди, а коли часом і розмовляємо, то завжди про сторонні речі — візити, людей, яких бачили... І то ще диво. Або ж сваримося без причини, без приводу, як ідіотки. У всьому вбачають причіпки чи пастки на здоров'я... Одне слово, це пекло, але, на щастя, я маю заняття.
Минулої неділі Еміль обідав у нас, а ввечері, коли прийшли Енґельгардти, ми їдемо на ярмарок у Нейї, шестеро в ландо.

Примітки

Щорічний ярмарок у Нейї (Foire de Neuilly) — популярний ярмарок у паризькому передмісті Нейї.