❦
Понеділок, 29 травня 1882
Отож учора ми їздили в Булонський ліс з Аделіною, яка каже, що тепер ми вхожі до найаристократичнішого товариства Парижа. А сьогодні робимо візити до Королеви, до обох герцогинь де Фітц-Джеймс, до пані де Тюренн і до графині де Брі, а нарешті й до пані Картрайт.Donc hier nous sommes allés au Bois avec Adeline qui dit que nous voilà lancés dans la société la plus aristocratique de Paris. Et aujourd’hui nous faisons des visites à la Reine, aux deux duchesses de Fitz-Jame, à Mme de Turenne et à la comtesse de Brye et enfin à Mme Cartwright.
Уранці я бачила Жюліана, він вважає велику пастель із Діною дуже вдалою.
J’ai vu Julian le matin, il trouve le grand pastel de Dina très bien.
Але йдеться про велику картину на наступний рік... Тільки задум не захоплює Жюліана, цього гульвісу з бульварів, який у такі речі не вірить.
Mais il s’agit d’un grand tableau pour l’année prochaine... Seulement l’idée n’empoigne pas Julian boulevardier et ne donnant pas là-dedans.
А я дуже захоплена, але не наважуюся цього казати, бо захоплюватися, запалюватися якимось сюжетом дозволено лише тим, хто має талант. З мого ж боку це претензійно й сміховинно.
Moi je suis très empoignée, mais je n’ose pas le dire car ça n’est permis qu’à ceux qui ont du talent, d’être empoigné, de se monter la tête sur un sujet. De ma part s’est prétentieux et ridicule.
Я була подумала про епізод із Карнавалу... і відмовляюся від нього. Це була б тільки виставка барв... Те, що я хочу зробити, я відчуваю глибоко; це захопило мені серце й розум, і вже кілька місяців, майже два роки... Не знаю, чи стане мені сил цієї зими, щоб зробити це добре... Та байдуже, нехай це буде посередній шмат живопису, зате він матиме всі інші якості — правди, хвилювання й почуття. Не можна погано зробити те, що сповнює тобі душу, надто коли вмієш добре малювати... Одне слово, це той момент, коли Йосип Ариматейський поховав тіло Ісуса і прикотили камінь до гробу; усі розійшлися, спадає ніч, а Марія Магдалина та інша Марія лишаються самі й сидять перед гробом.
J’avais songé à un épisode du Carnaval... et j’y renonce. Ce ne serait qu’un étalage de couleurs... Ce que je veux faire je le sens profondément; je suis prise au cœur et à la tête et voilà des mois déjà, presque deux ans... Je ne sais pas si je serais assez forte cet hiver pour le bien faire... Eh bien tant pis ce sera un morceau de peinture médiocre mais ça aura toutes les autres qualités de vérité, d’émotion et de sentiment. On ne peut pas mal faire quelque chose qui vous remplit l’âme, surtout quand on dessine bien... Enfin c’est lorsque Joseph d’Arimathie a enseveli le corps de Jésus et qu’on a roulé la pierre devant le sépulcre; tout le monde est parti, la nuit tombe et Marie-Madeleine et l’autre Marie restent seule assises devant le sépulcre.
Це один із найпрекрасніших і найменш використаних моментів цієї величної драми. У ньому є велич, простота; щось страхітливе, зворушливе й людяне, якийсь грізний спокій; виснаження від болю двох бідолашних жінок... лишається вивчити матеріальний бік.
C’est un des plus beaux moments du drame sublime et des moins exploités. Il y a là une grandeur, une simplicité; quelque chose d’épouvantable, de touchant et d’humain, je ne sais quel calme formidable; l’épuisement de douleur de deux pauvres femmes... il reste le côté matériel à étudier...