❦
Неділя, 28 травня 1882
Учора приходила герцогиня де Фітц-Джеймс сказати, що ввечері представить нас у домі своєї невістки, герцогині де Фітц-Джеймс, де мав бути бал. Мама запевняє, що ця стара — сама любʼязність і тільки й прагне, що нас опікати. Вони бачаться досить часто, але я нічого до пуття не знаю, бо вічно зайнята цим клятим живописом. Отож ми заїжджаємо по неї і прибуваємо разом.La duchesse de Fitz-James est venue hier pour dire qu’elle nous présenterait le soir chez sa belle-fille la duchesse de Fitz-James, il y avait bal. Maman assure que cette vieille est tout ce qu’il y a de plus aimable et ne demande qu’à nous piloter. Elles se voient assez souvent mais je ne sais rien au juste, toujours occupée de cette sacrée peinture. Donc nous allons la prendre et arrivons ensemble.
Це найвищий шик, справжнє товариство, справжні чарівні й свіжі дівчата. Справжні вбрання. У старої герцогині хтозна-скільки небожів і онуків. Її внучці пані де Тюренн вже не молода двадцять девʼять років, а в іншої, пані де Мірамон, семирічний син правнук герцогині.
C’est tout ce qu’il y a de plus chic, du vrai monde, de vraies jeunes filles ravissantes et fraîches. De vraies toilettes. La vieille duchesse a je ne sais combien de neveux et de petits enfants. Sa petite fille Mme de Turenne n’est plus jeune a vingt-neuf ans et l’autre, Mme de Miramon a un fils de sept ans l’arrière petit-fils de la duchesse.
Імена, які я там чула, — найвідоміші й найаристократичніші, а ті небагато людей, що їх я знаю в обличчя, — сама елегантність. Що ж до мене, я нудьгую немилосердно.
Les noms que j’ai entendu prononcer sont des plus connus et les plus aristocratiques et le peu de personnes que je connais de vue sont ce qu’il y a de plus élégant. Quant à moi je m’ennuie cruellement.
Передусім я негарно вдягнена: сукня гарна, але не для балу; від відчуття цієї меншовартості я тьмянію, до того ж я нікого не знаю, а всі ці молодики цілу зиму танцювали разом, і більшість дівчат на «ти». Господарі дому — сама любʼязність, нас представляють дамам, мені представляють кавалерів, я танцюю, але... Із ніяковістю... і ви розумієте, до якого отупіння доводило мене це становище... Скромне. Я була не в найкращому вигляді й нікого не знала, тож не отримала жодного трофея в котильйоні1, який я, до речі, покинула задовго до кінця. А ця сукня надавала мені неприємного вигляду!.. Зрештою, рідко коли веселишся, коли отак раптом потрапляєш у незнайоме товариство, цілу зиму не виходила у світ і не знаєш ні душі, — а от коли ти в повній своїй силі, можна показати себе... Я не була ні вдягнена, ні підготовлена, ні зачесана... Я гадала, що це буде маленький балик2 у закритих сукнях, і шкодувала за своїм напіввідкритим декольте.
D’abord je ne suis pas bien habillée, la robe est jolie mais pas pour un bal; le sentiment de cette infériorité me rend terne, et puis je ne connais personne et tous ces jeunes gens ont dansé tout l’hiver ensemble, et la plupart des jeunes filles se tutoient. Les maîtres de la maison sont tout ce qu’il y a d’aimable et l’on nous présente à des dames, on me présente des messieurs, je danse mais... Avec gêne... et vous comprenez dans quel état d’abrutissement me mettait cette situation... Modeste. Je n’étais pas à mon avantage et je ne connaissais personne, aussi n’ai-je pas eu de trophées au cotillon que je quitte bien avant la fin du reste. Et cette robe me donnait un air désagréable !... Enfin il est rare qu’on s’amuse quand on va comme cela tout à coup dans une société inconnue et qu’on n’est pas sorti tout l’hiver et qu’on ne connaît pas un chat, mais quand on est en possession de tous ses moyens on peut faire figure... Je n’étais ni habillée, ni préparée, ni coiffée... Je pensais que ce serait un petit balichon [sic] en robes montantes et regrettais mon demi-décolleté.
А я весь час думала про пастель, зроблену вранці, яка переслідує мене своєю невдалістю. Та й узагалі, не можна виходити в світ отак зненацька... Мені потрібно було б принаймні два місяці товариства, щоб привчитися... Я дика, втомлена, сумна, та й усе це... Просидіти рік замкненою, а потім бал, що звалюється тобі на голову, — отетерієш, а потім знову півроку тиші. А до того ж, правду кажучи... певно, я лютую, що не мала дівочого життя, і вийшла б у світ із марнославства, але хіба ви думаєте, що мене це насправді тішить... Яке ж це дурне, яке порожнє, яке безбарвне! І подумати тільки, що є люди, які тільки цим і живуть! А я хотіла б цього зрідка, рівно стільки, щоб бути в гущі подій, — як ото знамениті чоловіки, наприклад; ті ходять туди лише задля відпочинку, але все ж досить часто, щоб не мати вигляду готтентотів чи мешканців місяця.
Et je pensais tout le temps à un pastel fait le matin et qui me poursuit comme mauvais. Du reste on ne peut pas sortir comme cela... Il me faudrait deux mois au moins de monde pour m’y entraîner... Je suis sauvage, fatiguée, triste, et tout cela... Rester un an enfermée puis un bal qui vous tombe sur la tête, on en est ahuri, puis encore six mois de silence. Et puis à vrai dire... sans doute j’enrage de n’avoir pas eu de vie de jeune fille et j’aurais été dans le monde par vanité mais au fond pensez-vous que ça m’amuse... Est-ce assez bête, assez creux, assez terne ! Et dire qu’il y a des gens qui ne vivent que de cela ! Moi j’en voudrais rarement, juste assez pour être dans le mouvement, mais comme les hommes célèbres par exemple; qui n’y vont que pour se délasser mais assez pourtant pour ne pas avoir l’air de Hottentots ou d’habitants de la lune.
Примітки
«Trophées au cotillon» (фр.) — дрібні подарунки, які танцюристи отримували у фігурах котильйону. ↩
Слововигадка Марі: balichon [sic]. ↩