❦
Субота, 29 квітня 1882
Я не мисткиня; я рисувала без зусиль, як роблю все, і, коли хочете, я маю хист до всього, але не можу... а проте, коли я була трирічною дитиною, я малювала крейдою профілі на столах для віста на селі, а потім, і завжди... можна заприсягтися, що це було покликання. І ось бачите... та мені нема чого сказати, просто настали тяжкі хвилини, які треба пережити... У мене руки опускаються. Зрештою, що ж сталося? Та нічого... Брезло працює довше за мене, майже вдвічі.Samedi 29 avril 1882Je ne suis pas artiste, j’ai dessiné sans peine comme je fais tout et si l’on veut j’ai des dispositions pour tout mais je ne puis... pourtant quand j’étais enfant à trois ans, je dessinais des profils à la craie sur les tables de whist à la campagne et puis après et toujours... on jurerait que c’était une vocation. Et vous voyez... mais je n’ai rien à dire seulement voilà des moments pénibles à passer... Les bras me tombent. Au bout du compte qu’est-il arrivé ? Mais rien... Breslau travaille depuis plus longtemps que moi, presque deux fois.
Припустивши, що я така ж обдарована, як вона, виходить, що все йде природно. Але ж я малюю три роки! А вона малює пʼять! Бо це таки, їй-богу, правда! Вона дістала свою медаль у лютому 1877-го й малювала відтоді. А я — від жовтня 1878-го; у неї пʼять років і два місяці, а в мене три роки й шість місяців. То чого ж мені вважати себе пропащою? Вона була, як торік, у 1881-му, тобто після чотирьох років малярства, отож у мене ще є надія до 1884-го, якщо я йтиму, як вона. Так, але у своїй величезній пихатості я розраховувала йти втричі швидше за цю таку обдаровану дівчину, яка зараз — найталановитіша жінка у Франції.
En admettant que je sois aussi douée qu’elle, les choses marchent donc naturellement. Mais il y a trois ans que je peins moi !! Mais il a cinq ans qu’elle peint elle ! C’est que c’est ma foi vrai ! Elle a eu sa médaille en février 1877 et elle a peint depuis lors. Et moi depuis octobre 1878; elle a cinq ans et deux mois et moi trois ans et six mois. Eh bien qu’est-ce que j’ai à me croire perdue ? elle a été comme l’année dernière en 1881 c’est-à-dire après quatre ans de peinture, donc j’ai encore de l’espoir jusqu’à 1884, si je vais comme elle. Oui, mais dans mon orgueil énorme je comptais aller trois fois aussi vite que cette fille si douée, que c’est la femme qui a le plus de talent en France à l’heure qu’il est.
Речі, що сповнюють мене подивом. По-перше, «Le Voltaire» називає мене серед присутніх на засіданні в процесі Шольна, та ще й у глибокій жалобі! У цьому винен цей ідіот Сент-Аман. Він кілька разів зробив так, що мене цитували серед світських знаменитостей, і газети вхопилися за моє імʼя, бо цей бовдур велів цитувати мене саму-одну, ні словом не згадавши тата й маму. Мене мають за емансиповану особу... Ґавіні, дуже розгнівані, приходили вчора дорікати мені цією екстравагантністю, я була вийшла; Аделіна прийшла сьогодні й сказала, що пан Ґавіні не хотів цьому вірити. Та певно ж. Друга історія — це те, що під час нашого перебування в Ніцці мене викрали. Ви правильно прочитали — викрали. І тоді гадають, що я мушу вийти заміж за... Вийти за кого?? Викрадена ким??? Ця історія дійшла до мене через Черниську та її кравчиню, яка чула, як це казали в одних росіян.
Des choses qui me remplissent de stupeur. Primo, le « Voltaire » me cite parmi les assistants à l’audience du procès de Chaulnes, et un grand deuil encore ! Ça c’est cet idiot de Saint Amand qui en est cause. Il m’a fait citer parmi les célébrités mondaines plusieurs fois et les journaux se sont emparés de mon nom, car cet imbécile me faisait citer seule sans dire un mot de papa et maman. On me prend pour une personne émancipée... Les Gavini très en colère sont venus hier me reprocher cette extravagance, j’étais sortie; Adeline est venue aujourd’hui et a dit que M. Gavini ne voulait pas le croire. Je pense bien. La seconde histoire c’est que pendant notre séjour à Nice j’ai été enlevée. Vous lisez bien, enlevée. Et alors on suppose que je suis obligée d’épouser... Epousez qui ?? Enlevée par qui ??? Cette histoire là m’est revenue par la Tchernisky et sa couturière qui l’a entendu dire chez des Russes.
А ще кажуть, що нема диму без вогню! Нічого не можна спростувати. Як до цього взятися? Ця дурниця в «Le Voltaire» завдасть мені величезної шкоди; цей процес дуже брудний, а я нібито на ньому була? Та ще й викрадення на додачу. Це невезіння, отупивши мене на цілий день, цікавить мене, мов дивовижа. То що, треба померти, щоб на мене не нападали? Словом, я приголомшена і вже починаю казати собі, що це, може, й правда — я була на суді присяжних сама-одна й у глибокій жалобі, і мене викрали в Ніцці чи з Ніцци... Ні, це аж смішно з такого невезіння. Я три місяці сиджу на селі, з родиною, повертаюся до Парижа, я ще ніде не була — і крах! Від такого все остогидне! Та хто ж це бавиться, паплюжачи мене?
Et on dit encore qu’il n’y a pas de fumée sans feu ! On ne peut rien démentir. Comment s’y prendre? Cette bêtise du « Voltaire » me fera un tort immense; ce procès est très sâle et j’y ai assisté paraît-il ? Et l’enlèvement par dessus le marché. Cette guigne après m’avoir rendue stupide toute la journée m’intéresse comme une curiosité. Il faut donc mourir pour qu’on ne m’attaque pas ? Enfin j’en suis abasourdie et je commence à me dire que c’est peut-être vrai, j’ai été à la cour d’assises seule et grand deuil et j’ai été enlevée à Nice ou de Nice... Non c’est amusant à force de malchance. Je reste trois mois à la campagne, en famille, je reviens à Paris, je n’ai encore été nulle part et crac ! C’est à vous dégoûter de tout ! Mais qui donc s’amuse à me salir ?
Кому може бути вигідно нападати на мене? Що це означає. Я й слова не сказала, жодного бодай скільки-небудь помітного жесту не зробила вже не знаю відколи!
Qui peut avoir intérêt à s’attaquer à moi ? Qu’est-ce que ça veut dire. Je n’ai pas dit un mot, fait un geste qui soit seulement marquant depuis je ne sais combien de temps !
А ще я з батьками, я... тут можна збожеволіти.
Et puis je suis avec mes parents, je... c’est à perdre la tête.