❦
Вівторок, 25 квітня 1882
Тоні приходив подивитися... звісно ж, мама й тітка затримали його на кілька хвилин у вітальні, щоб наговорити йому з півдесятка дурниць, від яких мені хочеться сховатися під стіл.Tony est venu voir... naturellement maman et ma tante l’ont retenu quelques minutes au salon pour lui dire une demi-douzaine de bêtises qui me donnent envie de me cacher sous la table.
Мого власного неспокою мені й так вистачало, і мені зовсім не треба було бачити тривожні обличчя рідних, які вдивлялися в мене, чи не хвилююся я. Словом, ось що він сказав. Пастель Діни дуже, дуже добре.1 Старий на березі моря дуже добре, дуже добре, так само. Голова Терези зовсім непогана. Тільки тональні співвідношення пейзажу щодо сукні неточні. Маленький пейзаж дуже добре. Одяг старого дуже добре, старий добре намальований, але недостатньо просто й недостатньо ще щось, словом, є добре... «Ну, скажете ви, ти, мабуть, задоволена...» Ах! Він ще додав, що мені треба зробити дуже-дуже ретельний етюд, що він пильно й уважно стежитиме за мною й що він до моїх послуг щоразу, як я його покличу.
Mon inquiétude me suffisait et je n’avais nul besoin de voir les têtes anxieuses de ma famille me regardant pour voir si j’ai de l’émotion. En somme voilà ce qu’il a dit. Le pastel de Dina très, très bien. Le bonhomme au bord de la mer très bien, très bien, idem. La tête de Thérèse pas mal du tout. Seulement les valeurs du paysage par rapport à la robe pas justes. Le petit paysage très bien. Les vêtemens du vieux très bien, le vieux bien dessiné, mais pas assez simple et pas assez autre chose en somme il y a du bon... Et bien direz-vous tu dois être contente... Ah ! il a encore ajouté qu’il fallait que je fasse une étude très, très serrée et qu’il me suivra très attentivement de près et qu’il est à ma disposition chaque fois que je l’appellerai.
Що ж... потім його почастували у вітальні чашкою бульйону, напрошуючись на тираду про мій величезний талант. Тільки от о пʼятій на нього чекали в комісії Салону, саме тому він і вибрав цей день, щоб прийти сюди, бо мав іти до Салону, що поряд, отож, оскільки він дуже квапився, то задовольнився тим, що гаряче подякував за келих марсали й бульйон і чимдуж утік. Тоді тітка каже, що він дурень і нічого не тямить, а мама додає, що справді дивно, чого це я так розчавлена, бо ж, зрештою, він чоловік як усі, — дослівно. Щоправда, вигляд у мене був невдоволений через їхню допитливу тривогу, схоже, усі матері такі, але від цього воно не менш докучливе.
Eh bien... ensuite on lui a fait prendre au salon une tasse de bouillon quêtant une tirade sur mon immense talent. Seulement comme à cinq heures il était attendu à la commission du Salon, c’est même pour cela qu’il a choisi ce jour pour venir ici ayant à aller au Salon qui est à côté, donc, comme il était très pressé il s’est contenté d’adresser de chaleureux remerciements pour le verre de Marsala et le bouillon et a filé au plus vite. Alors ma tante dit qu’il est un imbécile et ne comprend rien et maman ajoute qu’il est vraiment étonnant que je sois ainsi anéantie car en somme c’est un homme comme les autres, textuel. C’est vrai que j’avais l’air ennuyé à cause de leurs anxiétés curieuses, il paraît que toutes les mères sont ainsi mais ça n’en est pas moins embêtant pour cela.
І тоді зчиняється сварка ні про що, ці слова, відступи... Ах, хай йому грець! Зрештою, я роздратована до сліз і приходжу вилити надмір цього бідного серця сюди. Я мала б бути задоволена... ні, я майже розчавлена, і мама майже має рацію. Цього не досить... я й сама не знаю, чого хотіла, щоб він мені сказав, цей чоловік... щоб я не була розчавлена, треба було б, аби він сказав: нарешті, цього разу таки вийшло, оце воно, ви така ж сильна, як Брезло, а якостей у вас більше, ніж у неї.
Alors s’engage une querelle sur rien, ces mots, des crochets... Ah zut ! Enfin je suis énervée au point de pleurer et viens déverser le trop plein de ce pauvre cœur ici. Je devrais être contente... non, je suis presque anéantie, et maman a presque raison. Ça ne suffit pas... je ne sais pas ce que je voulais qu’il me dise cet homme... pour que je ne sois pas anéantie il faudrait qu’il dise: à la bonne heure, ça y est cette fois, c’est bien ça, vous êtes aussi forte que Breslau et avez plus de qualités qu’elle.
Усе, що не було згаданими вище словами, не могло не лише задовольнити мене, а й навіть витягти з відчаю, у якому я перебуваю вже понад рік. Він таки сказав, побачивши старого на березі моря, що це дуже-дуже добре, дуже добре, потім, указуючи на тон одягу щодо обрію, що це дуже добре. Він кілька разів сказав, що це дуже добре, як і маленький пейзаж, на який він дивився кілька разів, і пастель Діни, і мою, що наполовину добра. І голова Терези, зовсім непогана... Зрештою, то чого ж я хочу???
Tout ce qui n’était pas les paroles susdites ne pouvait non seulement me contenter mais même me tirer du désespoir où je me trouve depuis plus d’un an. Il a bien dit en voyant le bonhomme au bout de la mer que c’est très très bien, très bien, puis indiquant la valeur du vêtement par rapport à l’horizon que c’était très bon. Il a dit à plusieurs reprises que c’était très bien, ainsi que le petit paysage qu’il a regardé plusieurs fois et le pastel de Dina, et le mien qui est à moitié bien. Et la tête de Thérèse qui n’est pas mal du tout... Enfin qu’est-ce que je demande alors ???
Не знаю... Та насамперед він надто квапився, і мені здається, що він недостатньо роздивився... я хотіла б, щоб він виголосив мені довгий панегірик про мій надзвичайний хист.
Je ne sais pas... Et d’abord il était trop pressé et il me semble qu’il n’a pas assez regardé... j’aurais voulu qu’il me fasse une longue tartine sur mes dispositions extraordinaires.
Як можуть усі ці «дуже добре» мене не задовольняти, коли я й досі ношу на серці те «дуже добре», що дісталося Брезло за маленьку картину, яку вона зробила в Бретані два роки тому?
Comment tous ces très bien ne me satisfont pas, quand je garde encore sur le cœur le très bien accordé à Breslau pour un petit tableau qu’elle a fait en Bretagne il y a deux ans ?
А коли він каже мені те саме про мою маленьку картину, яку я зробила в Ніцці, мені здається, що це не має тієї самої ваги? Чому? Перед моїм відʼїздом із Ніцци він сказав мені, що рибачка Брезло дуже добра. А тепер, коли цю саму рибачку прийняли під номером 2, він каже мені, що це лише непогано. Зрештою... я незадоволена.
Et quand il me dit la même chose pour mon petit tableau que j’ai fait à Nice il me semble que ça n’a pas la même valeur ? Pourquoi ? Avant mon départ de Nice il m’a dit que la pêcheuse de Breslau est très bien. A présent que cette même pêcheuse est reçue avec le n° 2 il me dit que ce n’est pas mal, seulement. Enfin... je ne suis pas contente.
Чому? По-перше, тому, що моя родина покладала на ці кілька етюдів такі нестримні надії, що задовольнити її могли лише найбожевільніші компліменти, а по-друге — весняна дія, нерви. Коли я отак перезбуджена, руки в мене горять вище ліктя, це доволі кумедно. Учені лікарі, поясніть...
Pourquoi ? D’abord parce que ma famille fondait des espérances si extravagantes sur ces quelques études que les compliments les plus fous étaient seuls capables de les satisfaire et ensuite effet de printemps, nerfs. Quand je suis surexcitée ainsi les bras me brûlent au dessus du coude, c’est assez drôle. Savants docteurs expliquez...
А сьогодні ввечері надзвичайно елегантний бал на користь нічного притулку в готелі «Континенталь», я не в захваті від своєї сукні. Я нещасна.
Et ce soir il y a un bal extra élégant au profit de l’hospitalité de nuit à l’hôtel Continental, je ne suis pas enchantée de ma robe. Je suis malhereuse.
Важка хвилина, яку треба перетерпіти, аж до того, що готова повірити бозна в що... якби я бодай була закохана, це заповнило б усі ці порожні куточки серця... у своїй досаді я шукаю — у кого? У Жюліана чи в Тоні? Та ні, я їх люблю, тільки не так... То, може, в Божидара?
Un mauvais moment à passer., c’est au point de croire je ne sais quoi... si au moins j’étais amoureuse, ça remplirait tous ces endroits vides du cœur... dans mon embêtement je cherche de qui ? De Julian ou de Tony ? Mais non, je les aime bien seulement pas comme ça ? Bojidar alors ?
Чи можливо казати такі дурниці навіть тут, навіть сміючись. Я страшенно заздрю тій добрій думці, яку мають про Брезло Тоні та Жюліан.
Est-il possible de dire de telles imbécilités même ici, même en riant. Je suis horriblement jalouse de la bonne opinion que Tony et Julian ont de Breslau.
Тоні каже, що вона брудніша за гребінець... але це мене аж ніяк не втішає. Я хотіла б почути, що вони вірять у моє майбутнє, що скоро я стану кимось... Ах! Ох! Я хотіла б зустріти Бастьєна на балу... але й його талантові я смію заздрити... ах! Як мені нудно.
Tony dit qu’elle est plus sale qu’un peigne... mais ça ne me console nullement. Je voudrais entendre dire qu’ils croient à mon avenir, que bientôt je serais quelqu’un... Ah ! Oh ! Je voudrais rencontrer Bastien au bal... mais de son talent aussi j’ose être jalouse... ah ! je m’ennuie.
Примітки
Прим. ред.: Великий пастельний портрет Діни — «Портрет графині Діни де Тулуз-Лотрек», пастель на папері, 61 × 50 см — був показаний у Салоні 1883 року під назвою «Portrait de Mlle de B.», і саме він, а не котрась із двох картин, надісланих того ж року, приніс Марії почесну відзнаку. Нині він у паризькому Музеї Орсе (інв. RF 39091); музеї датують його 1883 роком, роком Салону, хоча щоденник показує, що його зроблено навесні 1882 року. ↩