❦
Субота, 14 травня 1881
Я отримую чарівного листа від пані де Перонне, яка дякує мені за квіти, що їх мама послала їй від мого імені. Це вже занадто; сьогодні вона не прийшла, були Ґавіні, Лінзінген, Моро. Здається, на мою картину багато дивляться, і Аделіна каже, що вона дуже добра.Samedi 14 mai 1881Je reçois une lettre adorable de Mme de Peyronney qui me remercie pour des fleurs que lui a envoyé maman de ma part. C’est trop fort, elle n’est pas venue aujourd’hui, il y a eu les Gavini, la Linsingen, Moreau. Il paraît qu’on regarde beaucoup mon tableau et Adeline dit qu’il est très bien.
Вільвʼєй прийшла сьогодні вранці завдати мені удару. Вона розмовляла з Жюліаном, який сказав їй, що Брезло отримає нагороду, що він клопотався за обох — за неї і за мене, — і що зі мною не виходить. Замало виписано; якби тільки, каже Жюліан, було написано, як мої звичайні етюди, то цього було б досить. Отже, раз для мене це було неможливо, а для Брезло можливо, він проштовхуватиме Брезло; йому це прикро, бо він її не любить, але вона учениця закладу, і це для закладу. А втім, я понесу йому свої етюди, і ми поговоримо.
Villevieille est venue me porter un bon coup ce matin. Elle a causé avec Julian qui lui a dit que Breslau aurait une récompense, qu’il a essayé pour les deux elle et moi et que moi ça ne prend pas. Ce n’est pas assez peint, si seulement dit Julian c’était peint comme mes études ordinaires, c’était suffisant. Donc comme cela n’était pas possible pour moi et possible pour Breslau il va pousser pour Breslau, il en est fâché car il ne l’aime [pas] mais c’est une élève de la maison et c’est pour la boutique. Du reste je vais lui porter mes études et nous causons.
Він каже мені те саме, що й Вільвʼєй. Він навіть дуже милий і підсолоджує мені пілюлю, з такою делікатністю, що мене це зворушує. Я зовсім ні на що не розраховувала, але коли вже він і Вільвʼєй, здається, вважають, що я могла на щось сподіватися... мене це зачіпає. Жюліан задурює мені голову цим, як і Кассаньяком. І я відчуваю весь той біль, який він гадав, ніби я мала відчути, а я не відчувала. Він хвалить і мою сукню, яка чудова, а потім таки намагається бути добрим, гадаючи, що мене вражено... Так і є. Але це образа природна й особиста, тож я не скаржуся і не плачу.
Il me dit la même chose qu’à Villevieille. Il est même très gentil et m’enveloppe la pillule, avec des ménagements qui m’attendrissent. Je ne comptais sur rien du tout mais du moment que lui et Villevielle, ils semblent croire que je pouvais espérer quelque chose... ça me fait quelque chose. Julian me monte la tête pour ceci comme pour Cassagnac. Et j’en ressens toute la peine qu’il supposait que je devais ressentir et que je ne ressentais pas. Il me fait des compliments et sur ma robe qui est exquise et puis enfin il tache d’être bon me croyant atteinte... Je le suis. Mais comme c’est une vexation naturelle et personnelle je ne me plains pas et ne pleure pas.
А проте, запевняю вас, я приголомшена, це наче... словом, я почуваюся спʼянілою. Я, може, і не подумала б про це, якби про це не подумали за мене. Жюліан каже, що я була хвора, ось чому цього не досить, а я кажу йому, що мене знервувала картина Амелі. Зрештою, воно так... Потрібна буде, каже він, більша нагорода, яка перекреслить оцю.
Pourtant je vous assure que j’en suis assommée, c’est comme si... enfin je me sens ivre. Je n’y aurais peut-être pas pensé si on n’y avait songé pour moi. Julian dit que j’étais malade voilà pourquoi ce n’est pas suffisant, et je lui dis que c’est le tableau d’Amélie qui m’avait énervé. Enfin, c’est ainsi... Il faudra, dit-il, une récompense plus grande qui efface celle-là.
Ах! аякже. «Ви ладні, додає він, лишатися на місці, але щойно інша ступить крок уперед, ви захочете ступити два»... завжди слушно.
Ah ! ben oui. « Vous voulez bien, ajoute-t-il rester là mais si une autre fait un pas en avant vous voudriez en faire deux »... toujours vrai.
Я ж вам казала, що Брезло1 — це сила. А цей Жюліан усе вперто торочить, що вона мені не рівня і що з трохи більшою волею я її побʼю... Ах! аякже.
Je vous avais bien dit que Breslau est une force. Et ce Julian qui persiste à dire qu’elle ne me vaut pas et qu’avec encore un peu plus de volonté je la battrai... Ah ! ben oui.
Я нещасна в усьому. Але тепер я так багато працюватиму!!..
Je suis malheureuse en tout. Mais maintenant je vais tant travailler !!...
Та й то я ще нічого не знаю. Жюліан каже, що погодився підтримати лише Ко...2
Et encore je n’en sais rien. Julian dit qu’il n’y avait que Cot qui voulait bien marcher...
Ах! славний чоловік, мене це зворушує, я терпітиму його уроки, славний чоловік.
Ah ! le brave homme, j’en suis attendrie, je subirai ses leçons, le brave homme.
Це великий удар, я квола, як після довгої хвороби, голова не тримається і хилиться то праворуч, то ліворуч, а голос згаслий. Жалюгідна, одне слово. Моя родина в цирку.
C’est un grand coup, j’en suis faible comme après une longue maladie, la tête ne se tient pas et voudrait tomber à droite et à gauche et une voix éteinte. Pitoyable en un mot. Ma famille est au cirque.
Ось мій огляд Салону в «Громадянці»3, непогано.
Voici mon Salon dans « La Citoyenne », ce n’est pas mal.
Імʼя Брезло буде в багатьох на вустах, каже Жюліан.
Le nom de Breslau sera dans la bouche de beaucoup dit Julian.
Зрештою, це тим важче, що ці люди начебто вважають, що мені важко... А вдіяти нічого не можна. Якби можна було щось зробити, якусь несправедливість чи що завгодно, це було б зроблено, каже Жюліан, але між нічим і чимось вагатися не доводиться.
Enfin c’est d’autant plus dur que ces gens ont l’air de croire que c’est dur pour moi... Et il n’y a rien à faire. Si on pouvait faire quoique ce soit, une injustice ou quoique ce soit ce serait fait, dit Julian, mais entre rien et quelque chose il n’y a pas à hésiter.
Брезло поставила в каталозі «учениця Тоні Робера-Флері», а потім прилюдно покаялася перед Жюліаном, і все це зробить честь закладові. Гаразд.
Breslau a mis « élève de Tony Robert-Fleury » sur le livret et puis elle a fait amende honorable devant Julian, et le tout fera honneur à la maison. Bien.
Він утішає мене, кажучи, що Брезло працює довше, що вона вже малювала, коли я ще й рисувати не вміла. Це знову ж таки правда, але... але винна тут лише я сама...
Il me console en disant que Breslau travaille depuis plus longtemps, qu’elle peignait déjà quand je ne dessinais pas encore. C’est encore vrai mais... mais c’est la faute à personne qu’à moi...
Зрештою, у житті є тяжкі реалії.
Enfin il y a des réalités pénibles dans la vie.
Примітки
Луїза Брезло (1856–1927) — швейцарсько-німецька художниця, однокурсниця в Ательє Жюліана, яка отримала на цьому Салоні почесну відзнаку (mention honorable). ↩
Пʼєр-Огюст Ко (1837–1883) — французький академічний живописець. ↩
«Громадянка» (La Citoyenne) — феміністична газета, заснована Юбертіною Оклер 1881 року, яка надрукувала Маріїн огляд Салону (за підписом «P. Orell»). ↩