❦
Вівторок, 10 травня 1881
Я йду показати свої фотографії пані де Брімон, і, поки ми розмовляємо біля каміна, заходить мова про видатних або просто цікавих чоловіків; вона питає мене, чи я ніколи не захоплювалася її другом Полем де Кассаньяком, і я щиро зізнаюся, що так, що його натхненний вигляд, його магнетизм та його гучні фрази справили на мене враження ще дівчинкою. А втім, я говорила про це як про якусь давно минулу дитячу дурницю.Mardi 10 mai 1881Je vais montrer mes photos à Mme de Brimont et tout en causant au coin du feu on vient à parler d’hommes éminents ou simplement intéressants, elle me demande si je n’ai jamais eu d’admiration pour son ami Paul de Cassagnac et j’avoue franchement que si, que ses airs pénétrés et son magnétisme et ses grandes phrases avaient fait de l’effet sur moi petite fille. Du reste j’en parlai comme de quelque enfantillage passé.
І тоді вона розповідає мені свою єдину пригоду. Побачення, призначене в Опері, приблизно такими словами: я зустрів вас, ще зовсім юною дівчиною, у моєї приятельки княгині Віри, ви сильно вразили мою уяву тощо. Приходьте о такій-то годині на бал в Оперу. Він прийшов з двома фотографіями молодих дівчат у кишенях, кажучи: ти одна з них, я тебе впізнаю, але мені боляче бачити тебе тут, ти тут уперше, це видно, не лишайся тут, а завтра — вулиця де Булонь, 10-bis, у масці, як зараз, і даю тобі слово дворянина тощо тощо! Усі його фрази, словом. Вона пішла, він сам відчинив, провів її вузенькими сходами і показав різні сувеніри, фетиші, підошви черевиків... а потім: тебе саме небо посилає, ти даси мені поради! І став читати їй промову, яку мав виголосити назавтра в своїй важливій справі... Словом, вона верталася туди тричі, і все, щоб давати поради в політичних справах. Одразу впізнаєш свого Кассаньяка, що й казати, я наче чула його і вгадувала фрази наперед. Віконтеса була трохи розпалена, розповідаючи мені це. «Ви ніколи не чули нічого подібного, і я думаю, що це пригода неповторна».
Alors elle me raconte sa seule aventure. Rendez-vous donné à l’Opéra, en ces termes à peu près: je vous ai rencontré encore jeune fille chez mon amie la princesse Vera, vous avez fortement frappé mon imagination etc. Venez à telle heure au bal de l’Opéra. Il est arrivé avec deux photographies de jeunes filles dans ses poches en disant tu es l’une d’elles, je te reconnais mais je souffre de te voir ici, c’est la première fois que tu y viens, ça se voit, n’y reste pas, mais demain rue de Boulogne, 10 bis masquée comme tu l’es, et je te donne ma parole de gentilhomme etc. etc ! Toutes ses phrases enfin. Elle y est allée, il a ouvert lui-même, lui a fait monter le tout petit escalier et montré les divers souvenirs, fétiches, semelles de bottines... puis: c’est le ciel qui t’envoie, tu vas me donner des conseils ! Et de lui lire le discours qu’il devait prononcer le lendemain pour sa grande affaire... Bref elle y est revenue trois fois toujours pour donner des conseils en fait d’affaires politiques. On reconnaît bien son Cassagnac allez, je croyais l’entendre et devinais les phrases à l’avance. La vicomtesse était quelque peu montée en me racontant cela. « Vous n’avez jamais rien entendu de pareil, et je crois que c’est une aventure unique ».
— Розказуйте, розказуйте, люба пані, я потім розкажу вам іншу, теж під печаттю таємниці.
— Dites, dites chère madame je vous raconterai une autre après, aussi sous le sceau du secret.
Ми добре посміялися, коли я розповіла їй про пʼятьох жінок1. Чортів чоловік: вона й через чотири роки не може говорити про це спокійно, і я теж. Я й сама, слухаючи, не з криги.
Nous avons bien ri lorsque je lui ai raconté les cinq femmes. Diable d’homme, elle n’en parle pas avec calme après quatre années et moi non plus. Je ne suis pas de glace en écoutant.
Отже, спустившись до нас, я говорю про це за вечерею, аж тут Діна нагадує мені одну історію, розказану Пополем2. Та росіянка, що приходила до нього лише в масці, і коли я заперечила йому, що то, певно, була потвора, він відповів, що вона знімала маску в темряві і що він торкався її обличчя, щоб переконатися, що все на місці. «Це пригода, яка найдужче запаморочила мені голову, жінка з „нашого краю“». І він натякав, що в темряві, без свічок, діялося чимало всякого — словом, вона приходила саме задля цього!
Donc en redescendant chez nous j’en parle à dîner et voilà que Dina me rappelle certaine histoire racontée par Popaul. Cette femme russe qui ne venait chez lui que masquée et comme je lui objectais que ce devait être un monstre il répondit qu’elle se démasquait dans l’obscurité et qu’il lui a touché la figure pour voir que tout était à sa place. « C’est l’aventure qui m’avait le plus monté la tête, une femme de “notre pays”. Et il laissait entendre qu’il se passait un tas de choses sans bougies, bref elle venait pour cela !
А я ж гадала, що він бреше, аби навіяти мені думку зробити так само... нічим себе не скомпрометувавши. Саме коли я розповідала це Шеппі, вона сказала мені зі своїм швейцарським сміхом: то він радше міг би її виліпити, ніж намалювати3. А ця російська графиня — то пані де Брімон. Це аж занадто гарно. Вона дала себе впізнати, але він про це не сказав — це було образливо; зівʼяла квітка під маскою може видаватися ідеальною. Чарівні й крихітні ноги та руки, чудовий стан, звабливий голос. Усе. І вона це ковтає. Вона каже, що він не любить балу в Опері, що це ображає його тонкі почуття; вона ковтає його гучні фрази та його розмірковування про жіночі ноги — слова, сказані й переказані мені, їм, пʼятдесятьом іншим. Та байдуже, це все-таки щось — так задурити стількох жінок.
Et moi qui croyait qu’il mentait pour me donner l’idée d’en faire autant... sans rien compromettre. C’est lorsque je racontais la chose à Schaeppi qu’elle me dit avec son rire suisse: alors, il pourrait plutôt la sculpter que la peindre. Et cette comtesse russe est Mme de Brimont. C’est trop joli. Elle s’est fait connaître, mais il ne l’a pas dit, c’était vexant, une fleur fanée sous le masque elle peut être idéale. Pieds et mains ravissants et microscopiques, taille charmante, organe délicieux. Tout. Et elle le gobe. Elle dit qu’il n’aime pas le bal de l’Opéra, cela choque ses délicatesses; elle gobe ses grandes phrases et ses discours sur les pieds des femmes, des paroles dites et redites à moi, à elles, à cinquante autres. C’est égal, c’est tout de même quelque chose de se faire gober par tant de femmes.
Мабуть, він дістав від неба дар навʼязувати нам свою чарівливість навіть тим, хто, як я, наскрізь бачить його хитрощі і все одно не лишається байдужим. Зворушливе посестринство! Ось точка дотику.
Il faut qu’il ait reçu du ciel le don de nous en imposer même à celles qui voient le truc à travers comme moi et qui n’en sont pas moins touchées. Touchante fraternité ! C’est un point de contact.
Коли я бачу на вулиці пані де Буаебер, я відчуваю до неї симпатію, як до всіх її... посестер.
Quand je vois dans la rue Mme de Boishébert j’ai de la sympathie pour elle comme pour toutes ses... semblables.
Тільки я і з-поміж них, і не з-поміж них; я вийшла з цього чистою, але не без плям. Ця люба пані де Брімон, гарна ж їй спала думка. Він приходив до неї потім. А вона каже: немає більшого позера, ніж цей хлопець, — і то з таким виглядом, що багато про що промовляє.
Seulement moi j’en suis et je n’en suis pas; j’en suis sortie pure mais pas sans taches. Cette chère Mme de Brimont, elle a eu là une jolie idée. Il est venu chez elle après. Et elle dit: rien de poseur comme ce garçon - d’un air qui en dit long.
Він, певно, був прикро вражений, побачивши дуже гарні рештки колишньої вроди віконтеси, — так йому й треба. Але вона не дурна.
Il a dû être vexé en voyant les très jolis restes de la vicomtesse, c’est bien fait. Mais elle n’est pas bête.
— І ви пішли туди зовсім сама? — спитала я.
— Et vous y êtes allée toute seule ? demandai-je.
— О! так, він викликав у мене цілковиту довіру.
— Oh ! oui, il m’inspirait une confiance absolue.
— Як і в мене.
— Comme à moi.
Що ж це таке — викликати таку довіру? Це дивовижно, це незбагненно і це прекрасно. Шалена й чарівна довіра; який же щасливий той, хто має таку довіру до когось, це найчарівніше, що є на світі, це, можливо... Кохання.
Qu’est-ce que ça peut bien être, inspirer une confiance pareille ? C’est merveilleux, c’est inexplicable et c’est exquis. Confiance folle et adorable, on est bien heureux quand on a cette confiance en quelqu’un, c’est tout ce qu’il y a de plus charmant au monde, c’est peut-être... l’Amour.
Ось чому віконтеса захоплюється магнетизмом!
C’est pour cela qu’elle s’occupe de magnétisme la vicomtesse !
Ах! ні, це аж занадто гарно.
Ah ! non, c’est trop joli.
А тепер — ви ж давно це знаєте — я від нього без тями, а він думає, що я лишаюся незаміжньою через нього!
Et maintenant vous le savez depuis longtemps j’en suis folle et il pense que je reste fille à cause de lui !
Треба, треба, конче треба вийти заміж, щоб він побачив, що річ не в ньому, а головне — вийти заміж якнайпишніше... Інакше й не варто...
Il faut, il faut, il faut absolument me marier pour qu’il voit que ce n’est pas lui et surtout me marier d’une façon immense... Sans cela ça n’est pas la peine...
Ах! Господи, як же все це... Боже мій, допоможи мені з цього вибратися.
Ah ! Seigneur que tout cela... Mon Dieu aidez-moi à en sortir.
Примітки
«Пʼятеро жінок» — маскарадна витівка, коли Марія, Берта й ще три жінки мовчки пройшли повз Кассаньяка; Марія згадує її у вересні 1878 року («ces cinq femmes qui défilent sans rien dire sous cette porte devant cet homme immobile», 082.0333; «le jour des cinq femmes», 083.0128). ↩
«Пополь» — прізвисько, яким Марія називає Поля де Кассаньяка. ↩
Жарт Шеппі: «він радше міг би її виліпити, ніж намалювати», тобто формувати на дотик, а не малювати. ↩