Неділя, 20 лютого 1881

Після майстерні ми їдемо до Лісу, тоді до княгині; я хотіла протягти час до сьомої, щоб зайти до Ґавіні, які повертаються лише о цій порі.
Удома були тільки хлопці.
Потім до Ґавіні. Пан пояснює мені підлоту Дюге, а пані каже, що багато я виграю, коли змарную свою молодість і красу, мажучи полотна. Божидар і Черні на вечерю.
Що ж, я бунтую вже у двотисячний раз!
Але ж ви добре знаєте, що я прирікаю себе на живопис за браком кращого.
Брімон днями сказала, що в Посольстві в нас є великий запеклий ворог.
На це я відсилаю розпачливого листа до Росії і «проливаю сльози над своєю долею».