Середа, 8 грудня 1880 — Зошит 090

CZ ENUKFR

Відбувається це в маленькій вітальні Юбертіни. Лампа на столі ліворуч, праворуч камін, над яким бюст Республіки, а посередині, спиною до вікна, яке саме виходить на двері, — стіл, завалений теками, оздоблений свічкою, дзвіночком і Головою, що має дуже брудний і дуже дурний вигляд. Ліворуч від Голови — Юбертіна, яка щоразу, як заговорить, опускає очі й безперестанку потирає руки. Праворуч — суха стара соціалістка, люта, яка вигукує, що як уже бити, то вона вдарить перша. Десятків зо два старих особин, такі собі консьєржки, що покинули свої комірчини, і кілька чоловіків — покидьки тих, кого уявляєш собі довговолосими, з немислимими зачісками, яких не хочуть слухати по кафе. На мені дуже чорна перука й дуже чорні брови. Чоловіки галасували про соціалізм, колективізм і зради найпередовіших депутатів. Червона з кутка оголосила війну релігії, на що де Дайєнс-Норскотт запротестувала й виголосила кілька уривків промови, які виграшно вирізнялися. А втім, Юбертіна дуже розважлива й розуміє, що йдеться не про пролетарів і не про мільйонерів, а про жінку взагалі, яка домагається своїх прав. Саме на цьому ґрунті й треба було б утримувати всіх.

Cela se passe dans le petit salon d’Hubertine. Une lampe sur le bureau à gauche, à droite la cheminée surmontée d’un buste de la République, et au milieu, tournant le dos à la fenêtre, qui fait elle-même face à la porte, une table chargée de dossiers, ornée d’une bougie, d’une sonnette et d’un Président qui a l’air très sale et très bête. A la gauche du Président, Hubertine qui chaque fois qu’elle parle baisse les yeux et se frotte tout le temps les mains. A droite une vieille sèche socialiste et furieuse qui s’écrie qu’il y a à frapper, elle frappera la première. Une vingtaine de vieilles typesses, des espèces de concierges en rupture de loges et quelques hommes, le rebut de ce que l’on s’imagine de ses garçons à longs cheveux et à coiffures impossibles et qu’on ne veut pas écouter dans les cafés. J’ai une perruque très noire et des sourcils très noirs. Les hommes ont clabaudé sur le socialisme, le collectivisime et les trahisons des députés les plus avancés. La rouge du coin a déclaré la guerre à la religon, la-dessus de Daillens-Norscott a protésté et a prononcé plusieurs morceaux de discours qui ont détonné en bien. Du reste Hubertine est très sage et comprend qu’il ne s’agit ni de prolétaires ni de millionnaires, mais de la femme en général qui revendique ses droits. C’est sur ce terrain qu’il faudrait maintenir tout le monde.

Примітки

Марі та пані де Дайєнс відвідували феміністичне товариство під псевдонімами — Марі як «Полін Орель», а де Дайєнс як «Александрін Норскотт», — щоб приховати свою особу. ↩