❦
Неділя, 21 листопада 1880
Учора ми з Маґдлен Дельсарт цілий день гасали найвіддаленішими кварталами в пошуках моделі для конкурсу. Снідали ми тістечками, у екіпажі. Увечері — невеличкий вечір у пані Енґельгардт. Я туди йду, щоб про мене не казали, ніби я хвора. Ми знайомимося з кількома російськими дамами, але нікого не запрошуємо, крім Тома де Барбарена, який прийшов дуже пізно. Балакали й пили чай.Hier la journée s’est passée à courir avec Magdeleine Delsarte les quartiers les plus excentriques à la recherche d’un modèle pour le concours. Nous avons déjeuné de gâteaux, en voiture. Le soir petite soirée chez Mme Engelhardt. J’y vais pour qu’on ne me dise pas malade. Nous faisons connaissance avec plusieurs dames russes mais n’invitons personne sauf Thomas de Barbarin qui est arrivé très tard. On a causé et pris du thé.
Сент-Аман приходив сюди викидати свої вибрики десь о першій, водночас прийшли Чумакови, потім Берта, потім пані Енґельгардт — подякувати мені, що я завітала, «я, яка нікуди не ходжу і яка виявила найбільшу у світі любʼязність, зробивши виняток на її користь».
Saint Amand est venu faire ses cabrioles ici vers une heure, les Tchoumakoff sont arrivées en même temps puis Berthe, puis Mme Engelhardt pour me remercier d’être venue « moi qui ne vais nulle part et qui ai été tout ce qu’il y a au monde de plus aimable en faisant une exception en sa faveur ».
Потім тато й мати Дені.
Puis le père et la mère Denis.
Потім ми йдемо до доктора Потена, Берта проводжає нас аж туди. Вона скаржиться на переслідування своєї сестри — старої діви, та матері, яка тішиться тим, що сварить її з чоловіком.
Puis nous allons chez le Dr Potain, Berthe nous accompagne jusqu’à là. Elle se plaint des persécutions de sa vieille fille de sœur et sa mère qui met son bonheur à la brouiller avec son mari.
У малої сльози в голосі. Боже мій, цілком можливо, що її переслідують, у родинах таке буває, але це не завадить усьому Парижу казати, що вона коханка малого Блана.
La petite a des larmes dans la voix. Mon Dieu c’est très possible qu’on la persécute, dans les familles ça arrive, mais ça n’empèche pas que tout Paris va dire qu’elle est la maîtresse du petit Blanc.
Що вона має коханця, та ще й багатого коханця, було неминуче — з огляду на такого чоловіка. Я знала це ще до весілля. Та дарма.
Qu’elle ait un amant et un amant riche c’était inévitable, étant donné le mari qu’elle a. Moi, je savais cela avant même le mariage. Mais bast.
Ідеться про мене. Я читаю брошуру Еміля де Жирардена Lʼégale de lʼhomme1. Вона тягуча, попри певну різкість, і логіка в ній зовсім не логічна. Але попри все це добре, бо це на користь рівності. Треба, щоб мої неділі йшли на підготовку до іспитів, треба, щоб я була принаймні, принаймні бакалавром словесності, коли жінка вийде зі свого приниження. А потім піду до Юбертіни Оклер2 наступної неділі, вулиця дю Кай, № 12.
Il s’agit de moi. Je lis la brochure d’Emile de Girardin « L’égale de l’homme ». C’est filandreux malgré une certaine brusquerie et d’une logique qui n’est pas logique du tout. Mais malgré tout c’est bon puisque c’est en faveur de l’égalité. Il faut que mes dimanches soient employés à me préparer à passer des examens, il faut que je sois au moins, au moins bachelière ès lettres quand la femme sortira de son humiliation. Et puis j’irai voir Hubertine Auclert, dimanche prochain, rue du Cail n° 12.
Примітки
Lʼégale de lʼhomme («Рівна чоловікові») — назву брошури подано мовою оригіналу. ↩
Юбертіна Оклер (1848—1914) — провідна французька суфражистка й феміністична активістка. ↩