❦
Субота, 6 листопада 1880
Сент-Аман приходив.Samedi 6 novembre 1880
Увечері ми разом ідемо дивитися «Шарлотту Корде»1, я почуваюся доволі добре. А вдень у нас були Водзінський, Міранда та Жювізі.
Le soir nous allons voir « Charlotte Corday » ensemble, je vais assez bien. Dans la journée nous avons eu Wodzinski, Miranda et les Juvisy.
Я зачесана... а мій комірець-брижі з ірландського ґіпюру надає мені вигляду гравюри XVI століття. Волосся підняте догори.
Je suis coiffée... et ma colerette de guipure d’Irlande me donne l’air d’une gravure du XVIème siècle. Les cheveux retroussés.
Від людей, з якими я бачуся, я нічого не добʼюся! Вони не довіряють! Примхлива дівчина, чужоземка, росіянка.
Par les gens que je vois je ne puis rien ! Ils n’ont pas confiance ! Une jeune fille fantasque, une étrangère, une russe.
Вони не вірять, що я здатна працювати серйозно. Пані Ґавіні каже, що мазюкати полотна ні до чого не веде. Її чоловік не такий дурний, але він не вірить у мої сили. Сент-Аман вважає, що я даремно компрометую себе в майстерні разом із жінками не мого стану. А в малярстві він тямить рівно стільки, скільки я в грецькій. Я безпорадніша, ніж якась Амелі, ніж якась Брезло.
Ils ne croient pas que je puisse travailler sérieusement. Mme Gavini dit que ça n’avance à rien de barbouiller des toiles. Son mari est moins sot mais il ne croit pas en moi. Saint Amand trouve que j’ai tort de me commettre dans un atelier avec des femmes qui ne sont pas de mon rang. Et il comprend la peinture autant que je comprends le grec. Je suis plus démunie qu’une Amélie, qu’une Breslau.
Примітки
Пʼєса «Шарлотта Корде» (в оригіналі французькою: «Charlotte Corday») — про молоду жінку, яка 1793 року вбила революційного діяча Марата. ↩