❦
Середа, 27 жовтня 1880
Учора Берта обідала з нами. Старша сестра, схоже, її дратує. А втім, у неї завжди є про що розповісти. Я не ходжу до неї і запрошую її лише холодно: до скорого, чи не так? І більше нічого. Її це влаштовує. Ми ніколи не були близькі, але знатися десять років і не відчувати одна до одної фізичної відрази — це породжує своєрідну дружбу, яка дружбою не є. Зрештою, я байдужа: приходить — добре; не приходить — теж добре.Berthe a dîné hier avec nous. Sa sœur aînée l’ennuie paraît-il. Du reste elle a toujours quelque chose à raconter. Je ne vais pas chez elle et ne l’invite que froidement: à bientôt, n’est-ce pas ? Jamais plus. Elle s’en contente. Nous n’avons jamais été liées mais se connaître depuis dix ans et n’avoir pas d’aversion physique l’une pour l’autre, cela crée une sorte d’amitié qui n’en est pas une. Du reste je suis neutre, elle vient c’est bon; elle ne vient pas, c’est encore bon.
Сьогодні ввечері Ґавіні веде нас до Французького театру, у ложу Каса-Рієра — це партерна ложа1, оббита червоним дамастом. Мені було б там дуже добре, якби я ліпше чула... Старий Жері був з нами. Ґабріеля перевели з Рима до Берліна; словом, можливо, він пробуде рік у міністерстві. Ґамбетта сидів у такій самій ложі, як наша, навпроти нас, з Арно та ще кимось. Прийшов подивитися, як його друг Коклен грає роль Мольєра в «Версальському експромті». Знаєте, кілька днів тому святкували двохсотріччя Комедії і грали «Експромт» та «Міщанина-шляхтича» з тогочасною музикою тощо.
Ce soir Gavini nous mène au Français, loge Casa Riera qui est une baignoire tendue de damas rouge. J’y aurais été très bien si j’entendais mieux... Le père Géry était avec nous. Gabriel a été changé de Rome à Berlin, en somme il est possible qu’il restera un an au ministère. Gambetta était dans une loge pareille à la nôtre, en face de nous, avec Arnaud et un autre. Venu pour voir jouer son ami Coquelin le rôle de Molière dans « L’impromptu de Versailles ». Vous savez, il y a quelques jours on a célébré le bicentenaire de la Comédie et on a joué « L’impromptu » et « Le bourgeois gentilhomme » avec les musiques du temps etc.
Цей «Експромт»... злоба дня двохсотлітньої давнини. Доводиться відмовитися від будь-якого наміру познайомитися з Ґамбеттою й написати його портрет, коли його оточують Гехт та Арно... та й до того ж мої вуха — моя єдина турбота... Мені добряче дістається, запевняю вас... І яка ж жахлива річ!
Cet « Impromptu »... une actualité d’il y a deux siècles. Il faut renoncer à toute idée de connaître Gambetta et de faire son portrait, entouré qu’il [est] de Hecht et d’Arnaud... et puis, et puis mes oreilles sont mon unique préoccupation... Je [suis] bien éprouvée je vous assure... Et quelle horrible chose !
Дивує те, що Одіффре я захоплювалася ще 1873 року, чотирнадцятирічною, після Бореля та Гамільтона. Я знаходжу це, гортаючи старі зошити. Як це смішно і, надто, як безглуздо — я й справді мушу бути значно вищою за ту, якою була, щоб не спалити цих сторінок; якби я була вищою лише трохи, я б у нестямі спалила все.
Ce qui est surprenant c’est que je m’occupais d’Audiffret en 1873 déjà à quatorze ans, après Boreel et Hamilton. Je trouve cela en feuilletant les anciens cahiers. Ce que c’est ridicule et surtout inepte, il faut vraiment que je sois bien au-dessus de ce que j’étais pour ne pas brûler ces pages, si je ne l’étais qu’un peu, je brûlerais tout avec fureur.
Примітки
«Baignoire» (фр. букв. «ванна») — театральна ложа в партері на рівні землі, названа так за своєю формою. ↩