Я читаю «Кари». Це правда, Гюго — геній. І я навіть не знаю, чи варто казати, що деякі з його ліричних злетів мене подивували, щоб не сказати втомили. Ні, я так не думаю — це прекрасно, це піднесено, і попри всі ті розпростерті руки, савани, дзвіниці тощо це людяно, це природно, це прекрасно. Але найбільше я люблю його в зворушливій простоті.
Je lis « Les châtiments ». C’est vrai, Hugo est un génie. Et je ne sais même pas si je dois dire que certains de ses comportements lyriques m’ont étonnée pour ne pas dire fatiguée. Non, je ne le pense pas, c’est beau, c’est sublime, et malgré les grands bras et les suaires et les beffrois etc. c’est humain, c’est naturel, c’est beau. Mais je l’aime surtout dans sa simplicité touchante.