❦
Вівторок, 12 жовтня 1880
Учора Чумакови на обіді.Les Tchoumakoff à dîner hier.
Учора ж я отримала з Полтави таку депешу:
Hier aussi j’ai reçu la dépêche suivante de Poltava: -
Переписаний лист · Dépêche de la noblesse de Poltava (Abaza, Manderstern) à Marie, 11 octobre 1880«Усе дворянство в наших особах складає вам вітання з нагоди одностайного обрання вашого батька. Пʼємо за ваше здоровʼя. — Абаза, Мандерштерн.
« Toute la noblesse vous présente en nos personnes ses félicitations à l’occasion élection unanime de votre père. Buvons votre santé. -Abaza, Manderstern.
Абаза — це той, з ким я познайомилася в Росії, найбільше цабе в Полтаві, як перед тим у Петербурзі та Одесі.
Abaza est celui que j’ai connu en Russie, le plus gros bonnet de Poltava après l’avoir été à Pétersbourg et Odessa.
Мандерштерн — губернський предводитель дворянства1, як мій батько — повітовий, полтавський.
Manderstern est le maréchal de la noblesse du gouvernement comme mon père l’est du district de Poltava.
Сент-Аман снідав з нами.
Saint Amand a déjeuner avec nous.
Ось моя телеграфна відповідь; ви розумієте треба бути чемною, треба не показати, що справи пана Башкирцева мене не обходять, але водночас треба подякувати цим панам і «нашому доброму полтавському дворянству», треба виявити чемність, бо родинні справи нікого не стосуються, та й до того ж це щось на кшталт... як би це сказати, це майже офіційне, це пишне, і мені, можливо, доведеться висунути в Полтаві свою кандидатуру, коли ми просунемося вперед. Словом, ось воно:
Voici ma réponse télégraphique, vous comprenez il faut être poli, il faut ne pas montrer que les affaires de M. Bashkirtseff ne me touchent pas mais en même temps il faut remercier ces messieurs et « notre bonne noblesse de Poltava », il faut me montrer polie car les affaires de famille ne regardent personne et puis c’est une sorte de... comment dire, c’est presque officiel, c’est pompeux et j’aurai peut-être à poser ma candidature à Poltava quand nous aurons marché en avant., en somme voici :
Переписаний лист · Réponse télégraphique de Marie à la noblesse de Poltava, octobre 1880«Потішена ласкавою увагою, я щиро дякую гідним речникам полтавського дворянства, якому зичу тисячі гараздів.» — Марі Башкирцева.
« Flattée de la gracieuse attention je remercie cordialement les dignes interprètes de la noblesse de Poltava à laquelle je souhaite mille prospérités. “ - Marie Baschkirseff.
Це гідно, це шляхетно, це депеша великого діяча, та ще й не в телеграфному стилі — без усіх отих повикидуваних прислівників тощо. Словом, доню, шкода мені тебе.
C’est digne, c’est noble, c’est une dépêche de grand homme et puis ce n’est pas un style télégraphique avec tous les adverbes etc. supprimés. Bref, ma fille tu me fais pitié.
Я дуже уважно перечитую «Поля й Вірджинію» й охоче пробачаю трохи бундючні наївності стилю в описах чеснот цих добрих людей. Але я щойно влаштувала собі справжній сеанс рясних сліз!
Je relis très attentivement Paul et Virginie et j’excuse volontiers les naïvetés un peu guindées du style dans les descriptions des vertus de ces braves gens. Mais je viens de me payer une séance de bonnes larmes !
Ви ж знаєте, коли Поль повертається від сусіда й здалеку питає негритянку Марі: «Де Вірджинія?» Марі повертає до нього голову й починає плакати. І я теж. Ні, це нестерпно — щоб ця дитина повернулася й уже її не застала. Тоді він біжить на скелю й бачить корабель, що став уже лише чорною цяткою...
Vous savez quand Paul revient de chez le voisin et demande de loin à la négresse Marie: Où est Virginie ? Marie tourne la tête vers lui et se met à pleurer. Et moi aussi. Non, c’est atroce aussi pour cet enfant de revenir et de ne plus la trouver. Alors il court sur le rocher et aperçoit le vaisseau qui n’est plus qu’un point noir...
Тут за нього аж лють бере. І я плачу й плачу! А коли Поль каже псові, що біг попереду: «Біжи, ти її більше ніколи не знайдеш!» — це понад мої сили. А лист Вірджинії, де вона надсилає Полеві насіння фіалок. Ні, та найнестерпніша мить — це коли вона вже відпливла, а він з вершини скелі дивиться на чорну цятку на обрії. Бернарден де Сен-Пʼєр сам не зрозумів, що зробив: це уривок, піднесений у своїй простоті й незрівнянний за силою зворушення.
Là on est pris de rage pour lui. Et je pleure et je pleure ! Et quand Paul dit au chien qui courait devant lui: va tu ne la retrouveras plus jamais ! C’est plus fort que moi. Et la lettre de Virginie où elle envoie des graines de violettes à Paul. Non, mais le moment atroce c’est lorsqu’elle est partie et qu’il regarde le point noir sur l’horizon du haut du rocher. Bernardin de Saint Pierre n’a pas compris lui-même ce qu’il a fait, c’est un passage sublime dans sa simplicité et incomparable comme émotion.
Примітки
Предводитель дворянства — виборний очільник місцевого дворянства в адміністративній системі Російської імперії. ↩