❦
Вівторок, 5 жовтня 1880
Учора цілий день мене лихоманило.J’ai eu la fièvre hier toute la journée.
Люба тітонька трохи цьому посприяла, розлютивши мене звичними дрібними прискіпуваннями.
Ma chère tante y a aidé un peu en me mettant en colère par les petites tracasseries habituelles.
Спершу пішли гіркі нарікання при Водзінському, щоб він розносив усюди, яке я гарненьке маленьке чудовисько, що доводить родину до відчаю.
D’abord ça a été des plaintes amères devant Wodzinski pour qu’il aille colporter partout que je suis un joli petit monstre qui desespère ma famille.
Я й досі не доберу, чи робить це моя рідня з боягузливого лицемірства, чи з дурості.
Je me demande toujours si ma famille fait cela par lâche hypocrisie ou par stupidité.
Мабуть, із дурості, бо ж усе це «для мого добра» — щоб я лікувалася, щоб не ходила до майстерні тощо.
Ce doit être par stupidité car enfin tout cela c’est « pour mon bien » c’est pour que je me soigne, que je n’aille pas à l’atelier etc.
Потім дрібні хитрощі: не послати по екіпаж, кажучи, що послали, аби я спізнилася.
Puis des petites tricheries, ne pas envoyer chercher la voiture en disant qu’on a envoyé, pour me mettre en retard.
Уявляєте собі? Або ще — послати Розалі по справах саме тоді, коли я встаю, щоб я не встигла зібратися до майстерні.
Vous voyez cela d’ici, ou bien envoyer Rosalie en courses à l’heure où je me lève pour m’empécher d’être prête pour l’atelier.
Ви ж уявляєте, як це вдається. Я встаю, кричу, гукаю; ламаю дзвінок, застуджуюся, тиняючись гола й мокра, бо не можу знайти ні пеньюара, ні білизни. Зрештою, це було б дуже кумедно, якби не було так безнадійно безглуздо й не діяло так на нерви.
Vous voyez d’ici comme ça réussit. Je me lève, je crie, j’appelle; je casse une sonnette, je prends froid en me promenant nue et mouillée, ne trouvant ni mon peignoir, ni mon linge. Enfin ce serait très amusant si ce n’était si désespérément bête et énervant.
О лиховісні ідіоти!
Ô les sinistres idiots !
Оцим-то своїм піклуванням вони гадають мене зцілити.
Ces par ces soins qu’ils pensent me guérir.
Те пекло, на яке я натрапляю поза домом, вони влаштовують мені вдома, щоб мені більше ніде було сховатися.
L’enfer que je trouve dehors ils me l’organisent dans mon intérieur pour que je n’aie plus ou me cacher.
А втім, у мене й справді забагато ворогів.
Mais aussi j’ai trop d’ennemis.
Що я, приміром, заподіяла Гехтові?
Qu’ai-je fait à Hecht par exemple ?
Та й життя стало неможливим: почати з того, що Ніцца — усі ніццькі обличчя змушують мене опускати очі, а потім Рим, що ще гірше... Варто мені лише поїхати в Булонський ліс — і я зустріну бозна-скільки свідків моїх принижень.
Aussi l’existence n’est plus possible, pour commencer c’est Nice, toutes les figures de Nice me font baisser les yeux puis Rome ce qui est encore pis... Que j’aille seulement au Bois et je rencontrerai Dieu sait combien de témoins de mes humiliations.
А тітка!
Et ma tante !
О! Ця, коли заходиться плести так звані плітки про дам, яких знає лише з вигляду!
Oh ! celle-là quand elle se met à faire de soit-disant potins sur des dames qu’elle ne connaît que de vue !
Ні, бачте, від цього хоч плач.
Non, voyez-vous c’est à pleurer.
Сент-Аман, наприклад, знає геть усіх — то вона піде розповідати йому казна-які небилиці, і все це в надії помʼякшити те, що ті люди могли б про нас сказати.
Saint Amand par exemple, connaît tout le monde, eh bien elle ira lui raconter des histoires à dormir debout et tout cela dans l’espoir d’atténuer ce que ces gens-là pourraient dire de nous.
Ні, бачте, тут уже нічого не вдієш.
Non, voyez-vous, il n’y a rien à faire.
І так у всьому те саме.
Et c’est dans tout la même chose.
Ось уже чотири роки я лікуюся від ларингіту в найзнаменитіших лікарів, а стає чимраз гірше.
Voilà quatre ans que je soigne chez les plus célèbres docteurs une laryngite, et cela va de mal en pis.
Останні чотири дні з вухами було гаразд, я добре чула, а тепер усе починається знову.
Depuis quatre jour mes oreilles allaient bien, j’entendais bien, maintenant ça recommence.
Що ж, дивіться — я вам напророчу.
Eh bien, voyez je vais être prophète.
Я помру, але не зараз, не зараз — це поклало б усьому край, це було б надто добре.
Je vais mourir, mais pas tout de suite, tout de suite, cela metterait fin à tout, ce serait trop bien.
Я тягтимуся далі, з моїми застудами, кашлем, лихоманками, з усіляким мотлохом, і помру так, як жила, — паскудно.
Je vais traîner, mes rhumes, ma toux, des fièvres toutes sortes de choses, je vais mourir comme j’ai vécu, salement.
Можливо, років через чотири.
Dans quatre ans peut-être.
Ґабріель не такий, як я думала, і ті чарівні нотки, якими я захоплююся, лунають з будь-якого приводу.
Gabriel n’est pas ce que je pensais, et ces accents charmants que j’admire se produisent à propos de tout.
Так-от, він зробить вам комплімент із найщирішим виглядом, а за хвилину з тим самим виглядом скаже, що пані Ікс чарівна, а панна Ігрек чудова, або що завтра піде обідати в ресторан.
Ainsi il vous fera un compliment d’un air pénétré et une minute après il dira du même air que Mme X est exquise et Mlle Y, ravissante ou que demain il ira dîner au restaurant.
Спершу на це ловишся, а потім виявляєш, що то лише гра голосу — та й годі.
On s’y laisse prendre d’abord, puis on découvre que c’est un effet d’organe et voilà tout.
Берта приходила на обід, дуже елегантна, у дорогих речах, із прикрасами, у сукні за тисячу сто франків.
Berthe est venue dîner, très élégante, des choses chères, des bijoux, une robe de mille cent francs.
Невже за все це платить отой-Як-його?
Est-il possible que ce soit Chose qui paye ?
А якщо так, то як вона це влаштовує?
Et si cela est comment s’y prend-elle ?
Бо ж, зрештою, це гидко — дозволяти, щоб за тебе платили.
Car enfin, c’est immonde de se faire payer.
Скоритися, чи радше зібратися в собі, відомо, що заглибитися аж до самого дна свого єства й тоді спитати себе, чи не байдуже це все.
Se résigner, ou plutôt se ramasser, on sait que pénétrer jusqu’au fond de son être, et alors se demander si cela n’est pas indifférent.
Прожити так чи інак — байдуже.
Avoir vécu d’une manière ou d’une autre, qu’importe.
Подолати свої відчуття й сказати собі разом з Епіктетом, що ми владні бачити в злі добро, чи радше лишатися байдужими до того, що стається.
Vaincre ses sensations et se dire avec Epictète qu’on est maître de prendre le mal pour le bien, ou plutôt de rester indifférent à ce qui arrive.
Треба страшенно намучитися, щоб прийняти такий вихід із життя — через цю своєрідну смерть, і лише після нечуваних страждань і цілковитого відчаю починаєш розуміти можливість цього мертвого життя.
Il faut avoir horriblement souffert pour accepter de sortir de la vie par cette espèce de mort, et ce n’est qu’après des souffrances inouïes et un désespoir complet qu’on commence à comprendre la possibilité de cette vie morte.
Та зрештою, якби добре до цього взятися, можна було б принаймні мати спокій... Це не марна мрія, це річ можлива.
Mais en somme, si on s’y mettait bien on serait tranquille au moins... Ce n’est pas un vain rêve, c’est une chose possible.
Але навіщо ж тоді жити? — спитаєте ви.
Mais pourquoi vivre alors ? direz-vous.
А оскільки вже зʼявився на світ, то очевидно, що стає отак — жити марно; тож лише добре усвідомивши, що справжнє життя є для тебе джерелом нескінченних мук, приймаєш оте інше або ховаєшся від першого в другому.
Et parce qu’on est venu au monde, il est évident qu’il devient ainsi, inutile de vivre, ainsi ce n’est qu’après avoir bien reconnu que la véritable vie vous est un sujet de maux sans fin, qu’on accepte l’autre, ou qu’on se cache de la première dans la seconde.
Дійшовши певної межі фізичного болю, людина непритомніє або впадає в екстаз; так само й з душевними стражданнями: дійшовши певної межі, вона ширяє, дивується, що страждала, зневажає все й іде з високо піднятою головою, наче мученики.
Arrivé à un certain point de douleur physique on perd connaissance ou l’on tombe en extase, de même pour les souffrances morales, arrivé à un certain point on plane, on s’étonne d’avoir souffert, on méprise tout et on marche la tête haute comme les martyrs.
Зрештою, яка різниця, чи ті пʼятдесят років, що мені лишилося прожити, минуть на дні вʼязниці чи в палацах, серед людей чи в самотині.
Qu’importe après tout que les cinqante ans que j’ai à vivre se passent au fond d’un cachot où dans des palais, parmi du monde ou dans la solitude.
Кінець той самий, а відчуття, замкнені між початком і кінцем, і який не лишає по собі жодного сліду, — ось що непокоїть.
La fin est la même, les sensations enfermées entre le commencement et la fin, et qui ne laisse aucune trace, voilà donc ce qui préoccupe.
Що важить те, що не триває й не лишає сліду?
Qu’importe une chose qui ne dure pas et qui ne laisse pas de trace ?
Я можу використати своє життя, працюючи; може, у мене виявиться талант — оце лишає сліди... Після моєї смерті.
Je puis utiliser ma vie en travaillant, j’aurai du talent peut-être, cela laisse des traces... Après ma mort.