❦
Четвер, 2 вересня 1880
Jeudi 2 septembre 1880
«До того ж він багато читав, він давав собі ту глибоку й серйозну освіту, яку дістаєш лише від себе самого і якій усі талановиті люди віддавалися між двадцятьма й тридцятьма роками». Цю фразу я знайшла в Бальзака, і вона мені лестить.
“Il lisait d’ailleurs beaucoup, il se donnait cette profonde et sérieuse instruction qu’on ne tient que de soi-même et à laquelle tous les gens de talent se sont livrés entre vingt et trente ans”. Cueillie dans Balzac, cette phrase me flatte.
А ось я винайняла сад у Пассі, на вулиці Ранела, 65, щоб робити пленерні етюди. Починаю з Ірми, оголеної, під деревом, до пояса, у натуральну величину.
Mais voici j’ai loué un jardin à Passy, rue de Ranelagh, 65, pour faire des études en plein air. Je commence par Irma, nue, sous un arbre, mi-corps, grandeur nature .
Ще доволі тепло, і треба квапитися. Ось як минає життя. А я ще дивувалася, що нікого не підкорюю, та, окрім моїх постачальників, хто мене бачить? Зрештою, мені це навіть до вподоби; не знаю чому, але в мене ніби якісь передчуття невідь-чого, мені здається, що зі мною стануться прикрощі, якісь... Зрештою, замкнена сама, за роботою, я вважатиму себе в безпеці... та чоловіки такі дурні й такі злі, що шукатимуть тебе в твоєму кутку, аби завдати тобі болю.
Il fait assez chaud encore, et il faut se dépêcher. Voilà comment se passe la vie. Et je m’étonnais de ne pas faire de conquêtes, mais sauf mes fournisseurs, qui est-ce qui me voit ? Enfin, j’aime autant cela; je ne sais ce qui fait que j’ai comme des appréhensions de je ne sais quoi, il me semble qu’il va m’arriver des ennuis, des... Enfin, enfermée seule, travaillant, je me croirai à l’abri... mais les hommes sont si bêtes et si méchants qu’ils vont vous chercher dans votre coin pour vous faire de la peine.
Та що може статися? Не знаю, щось вигадають або спотворять, мені це перекажуть, і мені буде боляче...
Mais que peut-il arriver ? Je ne sais, quelque chose qu’on inventera ou dénaturera, on me le redira et j’en aurai de la peine...
Або ж станеться якась підлота... не страшна, але сумна, принизлива, у моєму дусі, словом. Усе це далеке від поїздки до Біаррицу.
Ou bien il arrivera quelque vilenie... pas grave, mais triste, humiliante, dans mon genre enfin. Tout cela est loin d’aller à Biarritz.
— Та їдьте ж, — казала мені матінка Ґавіні, — вам треба туди поїхати, вас побачать, вас знатимуть. Це ж не життя для панни. Я скажу це вашій матері чи тітці, нехай пошиють собі сукні й повезуть вас принаймні до Міністерства закордонних справ, щоб ви трохи потанцювали... Зрештою, ви поїдете до Біаррицу, це дуже елегантно, ви побачите там товариство.
- Allez-y donc, me disait la mère Gavini, il faut que vous y alliez, on vous verra, on vous connaîtra. Ce n’est pas là une existence de jeune fille. Je vais le dire à votre mère ou à votre tante, il faut qu’elles se fassent des robes et vous conduisent au moins aux Affaires Etrangères pour que vous dansiez un peu... Enfin vous irez à Biarritz, c’est très élégant, vous y verrez du monde.
Дзуськи! як кажуть у великому світі. Зрештою, аби лиш мене лишили в спокої, я залюбки, не маючи іншого виходу, лишуся замкненою... у своєму саду в Пассі.
Flûte ! comme on dit dans le grand monde. Enfin, pourvu qu’on me laisse tranquille, je veux bien, ne pouvant faire autrement, rester enfermée ... dans mon jardin à Passy.
Та байдуже, ось яка жахлива молодість для жінки. Чоловік страждає до тридцяти років, у тридцять він здобуває собі місце, пробивається й тішиться життям. А жінку переслідує привид старої діви. Припустімо, що в мене є талант, досить, щоб обходитися без усіх, років у двадцять шість; молодий чоловік, славетний у двадцять шість, — це маленьке диво. А жінка — це лише майже перецвіла панна, у неї є талант, але в цьому віці все стає важко, та й то було б ще нічого, але... чекати так довго! Ні, це ще не те, я вже не знаю.
C’est égal voilà une horrible jeunesse pour une femme. Un homme souffre jusqu’à trente ans, à trente ans, il se fait une place, il perce et il jouit de la vie. La femme a le spectre de la vieille fille qui la poursuit. Supposez que j’ai du talent, assez pour me passer de tout le monde, vers vingt-six ans; un jeune homme célèbre à vingt-six ans est un petit phénomène. Une femme n’est qu’une jeune fille presque passée, elle a du talent mais à cet âge tout devient difficile et puis ce ne serait rien mais... attendre si longtemps ! Non, ce n’est pas encore cela, je ne sais plus.
Зрештою: багата, чому ж вона не вийшла заміж раніше? Бо ж припускатимуть, що я залюбки купила б собі титулованого чоловіка; тут щось є, що ж саме? Ніхто не повірить, що я зневажала мисливців за посагом — і зневажала не лише з моралі, а й тому, що це видається жалюгідним при моєму бідному посагу. Якби я мала триста тисяч франків ренти, я б купила собі пана, але, не маючи трьохсот тисяч франків ренти, я б цього й не потребувала, усі двері були б відчинені, і я могла б знайти... Зрештою, що сказати...
Enfin, riche, pourquoi ne s’est-elle pas mariée avant ? Car on suppose que je voulais bien acheter un mari titré; il y a quelque chose, quoi ? On ne croira pas que j’ai méprisé les chercheurs de dot et méprisé non seulement par morale mais parce que cela me semble pitoyable avec ma pauvre dot. Si j’avais 300.000 francs de rente, je me payerais un monsieur mais n’ayant 300.000 francs de rente je n’aurais pas eu besoin de cela, toutes les portes seraient ouvertes et j’aurais pu trouver... Enfin que dire...