❦
Вівторок, 24 серпня 1880
Mardi 24 août 1880
Я дістала ляпас, якого, мабуть, ніколи не зможу повернути. Мені приносять листа з лондонською маркою, і я знаходжу там непристойну фотографію. Мерзенному покидькові, що задумав забруднити мені очі, це не вдалося, бо я роздерла конверт і вміст на шматки з дивовижною швидкістю.
J’ai reçu un soufflet que je ne pourrai probablement jamais rendre. On m’apporte une lettre avec le timbre de Londres et j’y trouve une photographie obscène. L’infâme canaille qui a pensé me salir les yeux n’y a pas réussi car j’ai mis en pièces enveloppe et contenu avec une vitesse surprenante.
Та, поміркувавши, я склеїла шматки конверта, щоб мати почерк. На адресі: «Панні Башкирцевій, авеню Монтень, 35 (у її майстерні), Париж».
Mais ayant réfléchi j’ai recollé les morceaux de l’enveloppe pour avoir l’écriture. L’adresse porte: Melle Bashkirtseff 35 avenue Montaigne (en son atelier) Paris.
Ось вочевидь хтось добре поінформований. Я не знаю нікого, хто міг би хотіти образити мене в такий спосіб... а якщо й спадає якесь імʼя, то Бертине. Це дуже на неї схоже, вона завжди вирізнялася в мерзенних витівках. Та... найжахливіше те, що боягуз, який це зробив, гадає, ніби я дивилася на цю погань...
Voilà évidemment quelqu’un de bien renseigné. Je ne connais personne qui puisse vouloir m’insulter de la sorte... et si un nom vient c’est celui de Berthe. Cela lui ressemble beaucoup, elle a toujours excellé dans les fumisteries ignobles. Mais ... ce qu’il y d’affreux c’est que le lâche qui l’a fait croit que j’ai regardé cette saleté...
Яка ганебна річ! Яка підлота, який цинізм! Яка наруга над панною! Я не можу собі уявити, що існує хтось, кому спало б на думку так мене образити... Це може бути лише жарт Берти.
Quelle chose honteuse à faire ! Quelle infamie, quel cynisme ! Quel outrage à une jeune fille ! Je ne puis me figurer qu’il existe quelqu’un qui aurait l’idée de m’insulter ainsi... Ce ne peut être qu’une plaisanterie de Berthe.
Яке боягузтво, це як наклепницький анонімний лист!
Quelle lâcheté, c’est comme une lettre anonyme calomnieuse !
А тепер ось мене беруть жахливі підозри, я шкодую, що не подивилася на фотографію... а що, як голова тієї жінки була моя? Ви ж знаєте, що на такі фотографії можна приставити яку завгодно голову... Та ні, це впало б мені в око... я ж роздерла так швидко!
Et maintenant voilà qu’il me vient des soupçons atroces, je regrette de ne pas avoir regardé la photographie... si la tête de la femme était la mienne ? Vous savez qu’on peut mettre la tête que l’on veut à ces photographies... Mais non, cela m’aurait frappée... j’ai déchiré si vite !
Ось яку гидоту вчинити! Хоч би я прожила й сто років, мені ніколи не довелося б дорікати собі такими підлотами... а люди, що чинять ці підлоти, мабуть, щасливіші за мене... Ні, я не можу отямитися... Це... мерзенно!
En voilà une horreur à faire ! Moi, je vivrais cent ans que je n’aurai jamais à me reprocher de telles vilenies... et les gens qui les commettent ces vilenies, sont probablement plus heureux que moi... Non, je ne puis en revenir... C’est... infâme cela !
Та я маю конверт, і щойно Алексіс-сомнамбула повернеться до Парижа, я піду до нього, і він мені принаймні скаже, хто написав адресу.
Mais j’ai l’enveloppe et sitôt qu’Alexis le somnambule reviendra à Paris, j’irai chez lui et il me dira du moins qui a écrit l’adresse .