❦
Субота, 22 травня 1880
Samedi 22 mai 1880
Сент-Аман приходив.
Saint Amand est venu.
Тоні визнав портрет надзвичайно схожим, добре рисованим, доволі добре виліпленим і недобре написаним.
Tony a trouvé le portrait excessivement ressemblant, bien dessiné, assez bien modelé et pas bien peint.
Соутцо проник у найнеприступніші салони Передмістя. Газети його згадують.
Soutzo a pénétré dans les salons les plus rébarbatifs du Faubourg. Les journaux le citent.
Небагато гостей: пані Ґавіні й Рішо; Ґольдсмід, Чумаков, Морган, Тюркан і Антуан Ґавіні. Анічков і Пелікан грають у віст у блакитній вітальні.
Peu de monde, Mmes Gavini et Richaud; Goldsmid, Tchoumakoff, Morgan, Turquan et Antoine Gavini. Anitchkoff et Pélikan font un whist au salon bleu.
Цей бевзь Соутцо не прийшов, Одіффре теж приймають по суботах, і він, звісно, там.
Cet animal de Soutzo n’est pas venu, les Audiffret reçoivent aussi le samedi et naturellement il y est.
Бачте, треба з цим змиритися, усе скінчено. У четвер увечері я говорила з ним про кілька шлюбних партій для нього, наче я ні жінка, ні панна. Чого б то йому затятися? Він затявся б, якби мене любив. Та він мене не любить. Памʼятаєте Марі Одіффре, що відмовляла свого брата ходити до нас і чесала мене на всі заставки, коли мені ледве було шістнадцять, а їй — пʼятнадцять.
Voyez-vous il faut en prendre mon parti, c’est fini. Jeudi soir je lui ai parlé de plusieurs mariages pour lui comme si je n’étais ni femme ni jeune fille. Pourquoi voulez-vous qu’il s’entête. Il se serait entêté s’il m’aimait. Mais il ne m’aime pas. Vous rappelez-vous Marie Audiffret dissuadant son frère d’aller chez nous et m’arrangeant de la belle façon, j’avais à peine seize ans et elle en avait quinze.
Пані де Байєль варить усю цю кашу. Зрештою, що ж... а проте хіба ж я не говорила про те, щоб вийти за цього хлопця? Та я одразу ж додала, що це неможливо. Так, але все одно... Яка ж я щаслива, як мені щастить! А ці А ще не таке мені покажуть, хіба ж не цікаво. А коли я вдавала, ніби мені не до вподоби, що цього хлопця приймають без упину, моя родина казала, що я дурна. Ах, бідні мої друзі, мені б замкнутися й працювати, бо тоді я терпляче зношу життя, і не бачити нікого, нікого, нікого.
Mme de Bailleul fait toute cette cuisine. En somme qu’est-ce qui... pourtant n’ai-je pas parlé ni de me marier avec ce garçon ? Mais j’ajoutai immédiatement que c’était impossible. Oui, mais c’est tout de même... Suis-je assez heureuse, ai-je assez de chance ! Et les A m’en feront voir bien d’autres encore, n’est-ce pas curieux. Et quand je faisais semblant de trouver mauvais qu’on admît ce garçon toujours, ma famille disait que je suis bête. Ah ! mes pauvres amis je devrais m’enfermer et travailler puisque cela me fait prendre la vie en patience, et ne voir personne, personne, personne.
А у вухах мені дзвенить, дзвенить.
Et les oreilles qui me tintent, qui me tintent.
Бачте, від цього в мене на очах виступають сльози, бо я й справді надто нещаслива. Сьогодні ввечері ми підемо до цирку, а Антуан нас супроводжуватиме.
Voyez-vous cela me fait venir les larmes aux yeux, car en vérité je suis par trop malheureuse. Ce soir nous irons au cirque et Antoine nous accompagnera.
Усе ж таки прикро бути переможеною цією дурепою. Ах! Якби я захотіла вийти заміж, я б тріумфувала, але про мене кажуть, ніби в мене аж такий великий посаг.
C’est tout de même bête d’être battue par cette petite cruche. Ah ! si j’avais voulu épouser je serai triomphante mais je passe pour avoir une si grosse dot.
Хіба ж я не обізвала його мисливцем за посагом того вечора через те, що він казав, ніби не хоче одружуватися з малою Одіффре.
Ne l’ai-je pas traité de coureur de dot l’autre soir parce qu’il disait qu’il ne voulait pas épouser la petite Audiffret.
Ми вже були за столом, коли прийшов Соутцо. Тітка, схоже, дозволила йому прийти на обід. Я холодна, але тільки задля жарту.
Nous étions déjà à table quand Soutzo est arrivé. Ma tante lui avait paraît-il permis de venir dîner. Je suis froide mais seulement pour rire.
Приходить Антуан, і ми всі четверо йдемо до цирку. Ліворуч від мене Антуан, праворуч тітка, а Соутцо біля тітки. Якраз піді мною, так що моя сукня майже торкається його плечей, — Олександр Лардерель з Марі Деланнуа, чарівним створінням. Бувають отакі цікаві дотики, але цей Лардерель не нагадує мені нічого, окрім того, що Неаполь і Сорренто — чудові краї і що мені хотілося б туди повернутися. Багато знайомих облич: Морган, Плансі, Бертен, пані Рішо тощо.
Antoine vient et nous allons au cirque tous les quatre. A gauche j’ai Antoine, à droite ma tante et Soutzo à côté de ma tante. Juste au-dessous de moi, ma robe touchant presque des épaules Alexandre Larderel avec Marie Delannoie qui est une ravissante créature. Il y a comme cela des contacts curieux, mais ce Larderel ne me rappelle rien sinon que Naples et Sorrente sont de beaux pays et que je voudrais y retourner. Beaucoup de figures connues, Morgan, Plancy, Bertin, Mme Richaud etc.
На виході ми знову зустрічаємося з Ґавіні, яких проводжаємо аж до площі Бово.
A la sortie nous nous retrouvons avec les Gavini que nous reconduisons jusqu’à la place Beauveau.
Ми з Ґавіні гомонимо про портрет принца Жерома для наступної виставки.
Gavini et moi causons du portrait du Prince Jérôme pour la prochaine exposition.
Соутцо, набурмосений і похмурий, проводжає нас додому. Він іде до пані Франкенштайн, росіянки, яка часто приймає посольство й колонію.
Soutzo hargneux et sombre nous accompagne jusqu’à chez nous. Il va chez Mme Franckenstein, une Russe qui reçoit beaucoup l’ambassade et la colonie.
Ось і драма. Немає слів, щоб висловити, як мені остогидло це вічне приниження
Voilà le drame. Il n’y a pas de paroles pour exprimer à quel point j’ai assez de cette éternelle humiliation
Ніхто ніколи не повірить, що я похована живцем добровільно. А тітка така дурна, що аж каже, ніби наше посольство — то паскудство. Після цього вже далі нікуди.
On ne croira jamais que je suis enterrée volontairement. Et ma tante qui est bête au point de dire que notre ambassade est une saleté. Après cela il faut tirer l’échelle.
Ні, ні, ні, я надто нещаслива!
Non, non, non, je suis par trop malheureuse !
А всі мої величні манери й зневага до всього — який жалюгідний вигляд це, мабуть, має в очах людей, які знають, що в нас тут немає жодного становища. Оце вершина нещастя. Краще померти. Це мусить скінчитися...
Et tous mes grands airs et mes dédains de tout, quelle piètre mine cela doit faire aux gens qui savent que nous n’avons aucune situation ici. Ça c’est le combe du malheur. Il vaut mieux mourir. Il faut que cela finisse...
Треба померти. Краще розбити собі голову, ніж жити отак.
Il faut mourir. Il vaut mieux se casser la tète que de vivre ainsi.
А ця мати, що поїхала до Росії, — хоч би з цього був якийсь пожиток! Я пишу їй цю ж мить.
Et cette mère qui est allée en Russie, au moins si cela servait à quelque chose ! Je lui écris à l’instant.
Переписаний лист · Lettre de Marie Bashkirtseff à sa mère, 22 mai 1880— «Усюди й щодня влаштовують вечірки й бали, усі живуть, навіть жалюгідніші за нас, а я сама-одна похована живцем.- “Il y a a partout et tous les jours des soirées et des bals, tout le monde vit, même de plus misérables que nous et je suis seule enterrée vivante.Замість постувати й ходити по церквах подумайте, що те пекло, яке ви влаштовуєте мені тут унизу, обернеться для вас вічним пеклом там угорі, якщо ви в нього вірите.Au lieu de faire maigre et d’aller aux Eglises, songez que l’enfer que vous me faites ici bas vous vaudra un enfer éternel là-haut si vous y croyez.Не скигліть над моєю безсердечністю, прекрасне життя, яке я веду, убило в мені всяке почуття, окрім ненависті, що її я плекаю до тих, хто мене мучить».Ne pleurnichez pas sur mon manque de sentiments, la belle existence que je mène a tué tout espèce de sentiment excepté celui de l’exécration que je voue à ceux qui me tourmentent.”
Замість плакати ходімо спати. Якщо мені вдалося роздратувати Соутцо, званого Казимиром, це, може, й буде маленькою втіхою, та ні, Антуан надто бридкий, він у це не повірить.
Au lieu de pleurer allons dormir. Si je suis parvenue à agacer Soutzo, dit Casimir, ce sera peut-être une petite consolation mais non, Antoine est trop laid, il n’y croira pas.
Я вже лежала й підводжуся, щоб сказати, що я в сльозах. Якби мене запрошували всюди, то, мабуть, нечасто виходила б, бо люблю працю. Але бранка проти волі!!! То невже завжди так буде!
J’étais couchée et je me lève pour dire que je suis en larmes. Si j’avais des invitations partout il est probable que je ne sortirais pas beaucoup, aimant le travail. Mais prisonnière forcée !!! Ce sera donc toujours comme cela !
Ось уже пʼять років, пʼять років я кричу, що це мусить скінчитися, і ось уже пʼять років мене катують усе так само нещадно. Мені хотілося б сховатися, нікого не бачити. А завтра треба буде йти до Ґавіні, їм видасться дивним, що я їх покидаю, але ж яка це мука — виходити отак! Ах! Боже мій, змилуйся наді мною.
Voilà cinq ans, voilà cinq ans que je crie que cela doit finir et voilà cinq ans que je suis torturée toujours avec une égale cruauté. Je voudrais me cacher, ne voir personne. Et demain il faudra aller chez les Gavini, ils vont trouver drôle que je les abandonne, mais c’est un tel supplice de sortir ainsi ! Ah ! mon Dieu ayez pitié de moi.
Якщо я така нещасна, то чому б не покласти край цьому клопотові, вийшовши заміж? Схоже, я в душі переконана, що настане день, коли я житиму, бо я не хочу закувати себе в кайдани зі звичайним добродієм.
Puisque je suis si malheureuse, pourquoi ne pas mettre fin aux tracas de ce genre en me mariant ? Il paraît que j’ai la conviction morale qu’un jour viendra où je vivrai puisque je ne veux pas m’enchaîner avec un monsieur ordinaire.
А ще це тимчасовий жах, обернений на вічну посередність.
Et puis c’est une atrocité provisoire changée en une médiocrité éternelle.
У мене не стає духу зректися всякої надії.
Je n’ai pas le courage de renoncer à tout espoir.
А до того ж вийти заміж — це зректися престолу... Та ось вам: якщо я напишу портрет Принца наступного року, це буде ще одна річ під стать усьому іншому. Знайдіть-но мені натурника менш симпатичного (морально) і щоб мав менше прихильників... Ох! Якби моя мати привезла мені звідти полегкість, Боже мій, зроби, щоб так і сталося, я...
Et puis me marier c’est abdiquer... Mais tenez si je fais le portrait du Prince l’année prochaine ce sera encore une chose appropriée au reste. Trouvez-moi donc un modèle moins sympathique (moralement) et qui ait moins de partisans...Oh ! si ma mère me rapportait un soulagement de là-bas, mon Dieu faites que cela soit, je...