Середа, 24 березня 1880

Тоні приходив, але нічого мені не чіпав у живописі... окрім однієї квітки на дамаску сукні. О шостій ми ще там гомонимо.
Ми мало не взяли його із собою до ворожки пані Жакоб, чиє пророцтво я вам зараз перекажу.
Панна де Вільвʼєй приходила й перебуває в подиві та захваті від моєї картини.
На Салоні неодмінно будуть, каже Тоні, речі вдвадцятеро гірші за цю, але все ж абсолютної певності нема, бо це бідне журі бачить, як проходять близько шестисот на день, і часом відкидають з відрази до того, що бачили, з поганого настрою... але у вас на користь те, що воно має вигляд, що тональність приємна, та й я маю Лефевра, Лоранса, Бонна, які цілком мої друзі.
[Замазано: Який] славний хлопець цей Тоні, і я люблю його тим більше, що не вважаю його щасливим. Авторитет батькового імені та власний талант, що тільки зароджувався, дали йому почесну медаль 1870 року. Потім потроху все забувається, усе стирається, і в нього з'являється ворог, який, маючи вплив на Вольфа з «Фігаро», робить цього страшного журналіста ворожим до нього. До того ж він не вміє бити в барабан, і поки такі люди, як Ко, пишуть великі добре оплачувані портрети, він пише малі, які приносять чимало грошей, але жодного задоволення.
Та повернімося до моєї ворожки... ця чудова жінка ворожить на каві та лініях руки. Соутцо мені про неї розповів, але я перечекала два тижні, щоб збити зі сліду. Вона протримала мене понад дві години. Я двічі вийду заміж. Перший чоловік проживе п'ятнадцять років. Великі подорожі, навколосвітня. Я буду мільйонеркою, на видноті, велике становище. Слава.
Я працюю — чи то над книжкою, чи то над мистецтвом, але невдовзі великий успіх і ще два більші. Уславлений чоловік у моїй грі. Прикрощі через листи й молодик із гострою борідкою, кучерявим волоссям, смаглявою шкірою. Та, здається, я зустріну цього молодика, ми порозуміємося, і виявиться, що він не дуже винний, та й зрештою йому прикро, що засмутив мене. Я познайомлюся з ним далеко звідси, і саме з ним проживу найщасливіші роки свого життя, у краю, оточеному водою (див. пророцтво Едмона).
Багато щастя, але глибокі падіння, з яких я завжди підводитимуся, вороги, яких я завжди долатиму. Одне слово, тріумф по всій лінії. Багато чоловіків, багато коханців, а коли ні, то кохання. Діти.
Менше ніж за вісімнадцять місяців дуже серйозна зміна становища. Не давати серцю над собою брати гору, ніяких дурощів... до яких я, здається, схильна і які могли б відвернути мене від моїх інтересів.
Я невдовзі отримаю гроші й даватиму їх. Стерегтися коней — мені або Йому. Пожежа в моєму краю, оточеному водою. Незвичайне життя. Зв'язки з літнім чоловіком. Один чоловік накладе на себе руки через мене. Я постану перед судом. Одне слово... А потім купа дивовижних подробиць про людей, що мене оточують.
Мама ходила до неї два тижні тому, і вона їй [роз]повіла, як і мені, про пана, який нам нашкодить; у нього шрам на брові.
Славний Тоні щедро обдарував мене заохоченнями, стриманими, але щирими.
Я можу, якщо захочу, мати «багато таланту», і під цим, ви ж розумієте, він має на увазі не те, що мама — те, що я маю тепер. «Багато таланту» — це він, це Бонна, це Каролюс, це Бастьєн і таке інше.
Треба робити серйозні студії, писати торси в себе вдома, щоб готуватися до картин. Не думати ні про що, окрім малювання, віддаватися йому. Я чудово влаштована. Серед жінок лише я та Брезло так добре розуміємо оголену натуру.
Мало хто з митців малює академічну фігуру, як вона чи я.
Зрештою, дуже дивовижно те, що я зробила тут за вісімнадцять днів після двох років студій, але не слід спинятися на таких успіхах. «Не на таких утіхах».
— Добродію, я зробила це не для себе.
Він добре знає, але треба уникати цих впливів, треба дивитися далі, серйозніше. Я можу дійти куди захочу. Генія не набувають, але щоб мати талант, треба працювати.
А головне — не вірити компліментам, які мені роблять, він же каже лише правду.
— Але, добродію, якби ви казали інше, мені було б прикро.
Тож хай я працюю, хай докладаю зусиль, і я дійду куди хочу.