❦
Пʼятниця, 12 березня 1880
Vendredi 12 mars 1880
Жюліан приходив подивитися мою картину, стіл, оббитий плюшем, книжку й квіти він визнав дуже вдалими. Решта ще прийде, в усьому є розмах, це сміливо, майже жорстко, одне слово, я, що плакала сьогодні вранці, повертаюся о шостій вечора втішена й упевнена... і застаю маму в сльозах із двома депешами, перша від пана Башкирцева:
Julian est venu voir mon tableau, il a trouvé la table en peluche, le livre et les fleurs très bien. Le reste viendra, le tout a de l’allure, c’est crâne presque brutal, en un mot moi qui pleurais ce matin, je rentre à six heures du soir consolée et confiante... et je trouve maman en larmes avec deux dépêches, la première de M. Bashkirtseff:
«Щоразу, коли йдеться про відʼїзд, ви хворі, ви безжальна, Поль страшенно страждає.» Друга від Олександра до тітки: «Приїзд Марі (мами) більш ніж необхідний, вона має виїхати негайно, Поль дуже нещасний.»
Chaque fois qu’il s’agit de départ vous êtes malade, vous êtes sans pitié, Paul souffre terriblement. - L’autre d’Alexandre à ma tante: - Arrivée Marie (maman) plus qu’essentielle, il faut qu’elle parte immédiatement, Paul très malheureux.-
Ось що ці ідіоти відповідають на наші вчорашні депеші. Жодного іншого пояснення. Якщо Поль лише нещасний, мама може так само виїхати за тиждень, а якщо він поранений чи помирає — про це слід сказати!
Voilà ce que ces idiots répondent à nos dépêches d’hier. Aucune autre explication. Si Paul n’est que malheureux maman peut aussi bien partir dans huit jours, s’il est blessé ou mourant il faut le dire !
Якщо мама поїде завтра, Діна поїде з мамою, мені лишається тільки сім днів, я тепер ніколи не знайду натурниці, а якби й знайшла завтра, то мала б лише шість днів — а це неможливо! Тож я пропала, і не приховуватиму, що плачу з досади, а ще тому, що мені нічого не вдається. Я вхопила ідею, сенсаційну тему, яка справила б враження попри недосконале виконання і дала б мені цього року те, чого зі звичайною темою я ледве досягла б і за рік справжнім талантом... і все скінчено. Усе валиться. Робота наполовину зроблена, злободенність — усе втрачено безповоротно. Ось що зветься нещастям.
Si maman part demain, Dina partira avec maman, il ne me reste que sept jours, je ne trouverais jamais de modèle maintenant et en trouverais-je un demain je n’aurais que six jours et ce n’est pas possible ! Alors je suis perdue et je ne vous cacherai pas que je pleure de dépit et aussi parce que rien ne me réussit. Je tiens une idée, un sujet à sensation, qui ferait de l’effet malgré l’imperfection de l’exécution qui me donnerait cette année ce que je pourrai à peine avoir dans un an pour du talent réel avec un sujet ordinaire... et tout est fini. Tout s’effondre. Le travail à moitié fait, l’actualité, tout est perdu sans retour. Voilà ce qui s’appelle du malheur.
Судіть мене як хочете, драми Поля лишили мене спокійною, а це доводить мене до відчаю і шаленства. Річ у тім, що я не знаю, як це пояснити, тут є інша причина, ніж себелюбство. А навіть якби це й було себелюбство, то я досить нещасна, досить покинута, щоб бути себелюбною.
Jugez-moi comme vous voudrez, les drames de Paul m’ont laissée calme et ceci me désespère et m’exaspère. C’est que je ne sais comment expliquer cela, il y a à cela un autre motif que l’égoïsme. Et quand cela serait de l’égoïsme, je suis assez malheureuse, assez abandonnée pour être égoïste.
Тож усі мрії на цей рік розвіюються, чекати ще... цілий рік, чи ж ви гадаєте, що це мало. Я страждаю від стількох речей щодня, я думала знайти втіху в живописі, і ось бачите, як усе складається.
Alors tous les rêves pour cette année s’évanouissent, attendre encore... toute une année, croyez-vous que ce soit peu. Je souffre de tant de choses tous les jours, je croyais trouver des consolations dans ma peinture et vous voyez comment tout s’arrange.
А мій бідний живопис, принесений у жертву, мої розвіяні честолюбні задуми, утрачені чи відкладені втіхи — хіба ж це втішить чи врятує їх там, Поля та його наречену?! Жертви, марні нещастя втричі болючіші.
Et ma pauvre peinture sacrifiée, mes ambitions déçues, les satisfactions que je pourrais avoir perdues ou ajournées, est-ce que ça les consolera ou les sauvera, là-bas, Paul et sa fiancée ?! Les sacrifices, les malheurs inutiles sont triplement douleureux.
Коли пан Башкирцев учинив той скандал у церкві, принаймні коли я дізналася про це вчора, моєю першою думкою було написати дівчині, або щоб мама туди поїхала, або щоб вони приїхали сюди повінчатися тут і поїхали жити в маєток, який мама дає Полеві.
Quand M. Bashkirtseff a fait ce scandale à l’église, du moins quand je l’ai appris hier, ma première pensée a été d’écrire à la jeune fille ou que maman y aille ou qu’ils viennent ici se marier ici et aillent vivre dans la propriété que maman donne à Paul.
Тоді як тепер усе сплюндровано, зіпсовано. Але для них усе владнається, вони поберуться, місяцем раніше, місяцем пізніше — нічого не означає, а якщо шлюб не відбудеться, це, може, буде на щастя для обох, Полеві двадцять років, і хто може за нього поручитися за пʼять років? Тоді як для мене тут ідеться про те, щоб поспішати: тиждень затримки — і я відстала на рік; зрештою, що вдієш, це, може, й безглуздо, але я через це у відчаї до сліз, отут, як за Імператорським принцом. Вони подумають, що в мене червоні очі через Поля, ідіоти.
Tandis que maintenant tout est saccagé, gâché. Mais pour eux tout s’arrangera, ils se marieront, un mois plus tôt, un mois plus tard ne signifie rien, et si le mariage ne se fait pas ce sera peut-être heureux pour tous les deux, Paul a vingt ans et qui peut répondre de lui dans cinq ans ? Tandis que pour moi ici, il s’agit d’aller vite, huit jours de retard et je suis en arrière d’une année, enfin que voulez-vous c’est absurde peut-être mais moi j’en suis désespérée à en pleurer là comme pour le Prince impérial. Il vont croire que j’ai les yeux rouges pour Paul, les idiots.
Кожен має свої інтереси тут, на землі: у нього це наречена, кохання, невеликий маєток і Полтава...
Chacun a ses intérêts ici bas, lui c’est sa fiancée, l’amour, une petite terre et Poltava...
А в мене це інше, інше, що, здається, містить усе, чого я бажаю, і все, чого мені бракує... усі людські втіхи, усе щастя, усі реванші. Отже, ще рік, тоді як для мене більше, ніж для будь-кого в світі, життя — це перегони.
Moi c’est autre chose, autre chose qui semble contenir tout ce que je désire et tout ce qui me manque... toutes les jouissances humaines, tout le bonheur, toutes les revanches. Encore un an alors quand pour moi plus que pour quiconque au monde la vie est une course.